Будь ласка Визначте дієвідміну дієслів за основою інфінітива, знайдіть діє-слова, у яких основа теперішнього часу збігається з основою інфінітива. летіти, співати, мерзнути, хотіти, тривожитися, шуміти, ловити, виховувати, бажати, кричати, доїти, стояти, стукону-ти, стугоніти, плакати, нести, дати, жати, лити, мести, везти.

Твір оповідання на основі почутого

Що обманювати негарно, відомо всім. А якщо ти не хочеш казати правду, коли тебе про неї запитують?.. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими небудь неприємними новинами. Отримав у школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті та не поцікавилися успіхами у школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна й оцінку виправити… Ось що розповів мені один товариш.

Під час зимових канікул він гостював у селищі у бабусі. Потоваришував , однолітками — сусідськими хлопчаками. Разом у сніжки грали, з гірки катали ся. Неподалік від селища є великий ставок. Хлопцям суворо було заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найвідчайдушніший з місцевих, весь, час за усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід буй ще слабенький, у деяких місцях прогинався. Ходили аж до темряви, каталися, веселилися.

Прийшов Сашко (так звуть мого товариша) додому. Черевики, штани мокрющі. Бабуся вже хвилювалася. «Де це ви були? — запитує. — Я й на вулицю виходила, на гірці нікого не було». Сашко відповів щось нерозбірливе. Так і почалися небезпечні прогулянки. Але за декілька днів бабуся почала про все здогадуватися та відверто запитала, чи не ходять, бува, хлопці на ставок. Сашко хоть якось викрутитися, але стало соромно. Бачить, що бабуся дуже вже схвильована І він в усьому зізнався.

Як не вмовляв Сашко бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися інші батьки. З хлопцями суворо поговорили, пояснили, що їхні прогулянки були дуже небезпечні. «Гей, ти, зраднику, знатися з тобою не хочу!» — заявив Сашкові Олег. Сашкові стало дуже прикро. Але два дні по том неподалік від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і дужий чоловік, його ледве врятували. Добре, що поблизу були люди.

Я сказав своєму товаришу, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим паче, що Сашко ще спочатку сказав Олегові про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виказувати друзів. Але якщо вони, помиляючись або не розуміючи всього, чинять щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкова чесність врятувала когось від лиха.

Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неїї. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. Саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. Ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно. Час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. Людина не думає, що для неї гроші – це лише б нормального існування, а зовсім не його сенс. Дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на Землі. Старі люди краще розуміють всі барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили. Так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. Тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!