Будь ласка зробіть повний синтаксичний розбір речення боєць стояв ошелешений забувши що й сам він стікає кров'ю не бралося видно йому голови що серед усього цього хаосу нищення можна було тільки вмерти
Догана мудрого, варта більшого наж похвала дурного
Керуючись власним життєвим досідом, цей вислів я можу пояснити так: якщо мудрій людині дали опір, вказавши на її помилку, то вона зробить для себе певні висновки і наступного разу не скоїть цієї помилки, а якщо ж пахвалити людину нерозумну, то нічого путнього й чекати не треба: вона задовольнится цим і буде наділі бити байдики.
Підтвердженням цьому є роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Головний герой твору Чіпка Вареничеко, дуже відрізнявся від свого товариша Грицька розумом і вдачею, але має стільки ж майна, як і він. Автор розвиваючи сюжет показує читачеві, що Чіпка, який отримував сліпі похвали, так нічого і не добився, а навпаки почав деградувати. Інша справа Грицько. Життя ставило перед ним перепони і він мовки долав їх, здобуваючи знання і навички. Кульмінація твору, приводить до висновків: скільки дурня не хвали він і залишится дурнем, а мудра людина і в догані знайде світлу сторону.
Се є найдавніше свято в Україні. Зародилося воно сім тисяч років тому, коли, за легендою, і "плуг упав з неба"! А було так... Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. і Зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи неозорі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив: — Не хочу я, братове, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та хліба напекти людям на здоров'я. Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо. І гукнув старший брат Тур: "Се моє!" Хотів схопити плуга — аж він полум'ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур. "Се моє!" — прокричав середульший брат. Але і йому сахнуло полум'я в лице. -Ні, братове, се моє, — всміхаючись, мовив Яр. Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім — Другу, й десяту, і соту. Засіяв поле полтвою — пшеницею дикою, і зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. І навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр — Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто Великий День хлібороба. Святий День.
Догана мудрого, варта більшого наж похвала дурного
Керуючись власним життєвим досідом, цей вислів я можу пояснити так: якщо мудрій людині дали опір, вказавши на її помилку, то вона зробить для себе певні висновки і наступного разу не скоїть цієї помилки, а якщо ж пахвалити людину нерозумну, то нічого путнього й чекати не треба: вона задовольнится цим і буде наділі бити байдики.
Підтвердженням цьому є роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Головний герой твору Чіпка Вареничеко, дуже відрізнявся від свого товариша Грицька розумом і вдачею, але має стільки ж майна, як і він. Автор розвиваючи сюжет показує читачеві, що Чіпка, який отримував сліпі похвали, так нічого і не добився, а навпаки почав деградувати. Інша справа Грицько. Життя ставило перед ним перепони і він мовки долав їх, здобуваючи знання і навички. Кульмінація твору, приводить до висновків: скільки дурня не хвали він і залишится дурнем, а мудра людина і в догані знайде світлу сторону.
Се є найдавніше свято в Україні. Зародилося воно сім тисяч років тому, коли, за легендою, і "плуг упав з неба"! А було так... Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. і Зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи неозорі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив:
— Не хочу я, братове, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та хліба напекти людям на здоров'я.
Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо.
І гукнув старший брат Тур: "Се моє!" Хотів схопити плуга — аж він полум'ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур.
"Се моє!" — прокричав середульший брат. Але і йому сахнуло полум'я в лице.
-Ні, братове, се моє, — всміхаючись, мовив Яр. Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім — Другу, й десяту, і соту. Засіяв поле полтвою — пшеницею дикою, і зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. І навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр — Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто Великий День хлібороба. Святий День.