Від недруга прихильності не жду . 2. Мені небайдуже, щоб ти була байдужа . 3. Така тиша – густа, чарівна, ніким неполохана, – хоч пий її, як бальзам 4. Мене прохали до товариства, але я йшов неохоче . 5. І золотої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої . 6. Не буває троянд без шипів без колючих. 7. Мак виявився червоним і пелюстки мав теж мовби несправжні, мовби витнуті з ніжної заморської тканини . 8. Але ніде людині не страшно, якщо тільки ти не в самотності, маєш друзів, повагу до людей, улюблену працю . 9. Полісся й донині зберігає в багатьох місцях риси незайманої природи . 10. У нероби завжди неврожай . 11. Не так лінь, як неохота . 12. Всі засміялися, і за столом відразу установився дух доброзичливості і невимушеності, що зближує незнайомих людей .
- Доброго дня, Ліно! Я дуже щаслива, що маю змогу брати інтерв'ю у такої відомої особи, як ви!
- Мені дуже приємно це чути. Які питання ви б хотіли у мене запитати?
- Увесь світзнає про Вас, як про мужню та сильну жінку, яка пережила страшні часи війни та голоду. Що вам надавало сил пережити такі страшні події?
- Єдине що мене надихало це письменництво. Попри заборону на літературу, я все одно писала без упину.
- Такі героїчні вчинки свідчать про тільки про те, як сильно ви любите творити й писати. Нам відомо, що в дитинстві ви мріяли стати льотчицею, це правда?
- Так, бажання було настільки сильним, що я змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді я ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено.
- Дивлячись на цей вчинок - видно, що з дитинства ви були сильною людиною та йшли за мрією через будь-які перешкоди. Ви - неймовірна! Дуже дякую Вам за інтерв'ю.
Від недруга прихильності не жду . 2. Мені небайдуже, щоб ти була байдужа . 3. Така тиша – густа, чарівна, ніким неполохана, – хоч пий її, як бальзам 4. Мене прохали до товариства, але я йшов неохоче . 5. І золотої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої . 6. Не буває троянд без шипів без колючих. 7. Мак виявився червоним і пелюстки мав теж мовби несправжні, мовби витнуті з ніжної заморської тканини . 8. Але ніде людині не страшно, якщо тільки ти не в самотності, маєш друзів, повагу до людей, улюблену працю . 9. Полісся й донині зберігає в багатьох місцях риси незайманої природи . 10. У нероби завжди неврожай . 11. Не так лінь, як неохота . 12. Всі засміялися, і за столом відразу установився дух доброзичливості і невимушеності, що зближує незнайомих людей .
Удачі!
Інтерв'ю з Ліною Костенко.
- Доброго дня, Ліно! Я дуже щаслива, що маю змогу брати інтерв'ю у такої відомої особи, як ви!
- Мені дуже приємно це чути. Які питання ви б хотіли у мене запитати?
- Увесь світзнає про Вас, як про мужню та сильну жінку, яка пережила страшні часи війни та голоду. Що вам надавало сил пережити такі страшні події?
- Єдине що мене надихало це письменництво. Попри заборону на літературу, я все одно писала без упину.
- Такі героїчні вчинки свідчать про тільки про те, як сильно ви любите творити й писати. Нам відомо, що в дитинстві ви мріяли стати льотчицею, це правда?
- Так, бажання було настільки сильним, що я змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді я ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено.
- Дивлячись на цей вчинок - видно, що з дитинства ви були сильною людиною та йшли за мрією через будь-які перешкоди. Ви - неймовірна! Дуже дякую Вам за інтерв'ю.
- Взаємно, до побачення.
-На все добре.