Частина дня, коли хочеться відкрити душу, коли любий співрозмовник наче промінчик сонця в похмурий день, коли музика відкриває свій зміст, коли чай смачніший, коли земля м'якіша, коли серце чутливіше, коли в кожному з нас мимовільно просинається маленька заванілена дівчинка, коли хочеться плакати і сміятись від пережитого, коли ні живий ні мертвий сидиш, згадуючи ніщивні події минулого. Правильно! Ніч. Така коротка і довготривала водночас, така чужа, але рідніше за найрідніших,така темна, а освітлює шлях до душі. Цікаво, хто придумав спати вночі? Це ж найпрекрасніше, що можу бути в цих "50 відтінках сірого" життя. Хіба не чудово мріяти про краще майбутнє в місячному світлі, яке тепліше за будь-яке одіялко огортає тебе і твою спальню? Якщо здається, що вже не хватить ромашково чаю, щоб заспокоїти твою тривожну душоньку, є засіб що заспокоює не гірше - мертва нічна тишина. Вона наче згортає всі твоі думки в клуню і уходить в захід сонця, як це роблять герої мультів. А якщо доповнити цю ідеальну атмосферу правильною музикою, то сам Губка Боб позаздрить дну, на якому валятимуться нікчемні проблемки, що псують життя. Радість в простому. Все що потрібно - вміти розуміти і розпізнавати її. Копай глибше.
