Пісня - це ознака життя кожного народу, кожної людини. Якщо людина співає - вона живе і насолоджується кожною подарованою їй хвилиною. Пісня передає настрій, емоції, почуття. Піснею можна виділити радість і смуток, повернутися до історії наших предків, перейнятися духом минулого і стати одним цілим із своїми прадідами. Коли зникає пісня - помирає людська душа, людина втрачає зв язок з своїм внутрішнім світом, назавжди залишаючись лише з матеріальними цінностями . Тому так важливо берегти пісню, бо пісня - це душа народу.
Ніколи не любила сімейні свята. Людей багато, всілякі приготування так ще й під кінець цього всього комусь збреде в голову фотоальбом передивитися. Ну ви серйозно? Вам це не набридає?
Але ось нещодавно в мене з'явилася якась тяга до історії. Сівши поруч з бабцею я почала роздивляти чорно-білі фотокартки в пожовтівші в деяких місцях.
В цих фото ціла історія моєї сім'ї. Ось маленька бабуся, років пять їй десь тут. Ніколи не уявляла її маленькою дівчинкою
Трішки далі гарна жінка в капелюшку, біленькій блузі та чорній спідниці, а поруч з нею стояв кремезний чоловік. Якщо я не помиляюсь, то це мій прадід з сестрою.
Блукаючи сімейним альбом можна знайти,ой як багато цікаво. Можна відчути і радість, і біль, і переживання лише дивлячись на фотокартку.
Це вправду магічне відчуття, що можна відчути лише гортаючи сімейний альбом
Пісня - це ознака життя кожного народу, кожної людини. Якщо людина співає - вона живе і насолоджується кожною подарованою їй хвилиною. Пісня передає настрій, емоції, почуття. Піснею можна виділити радість і смуток, повернутися до історії наших предків, перейнятися духом минулого і стати одним цілим із своїми прадідами. Коли зникає пісня - помирає людська душа, людина втрачає зв язок з своїм внутрішнім світом, назавжди залишаючись лише з матеріальними цінностями . Тому так важливо берегти пісню, бо пісня - це душа народу.
Ніколи не любила сімейні свята. Людей багато, всілякі приготування так ще й під кінець цього всього комусь збреде в голову фотоальбом передивитися. Ну ви серйозно? Вам це не набридає?
Але ось нещодавно в мене з'явилася якась тяга до історії. Сівши поруч з бабцею я почала роздивляти чорно-білі фотокартки в пожовтівші в деяких місцях.
В цих фото ціла історія моєї сім'ї. Ось маленька бабуся, років пять їй десь тут. Ніколи не уявляла її маленькою дівчинкою
Трішки далі гарна жінка в капелюшку, біленькій блузі та чорній спідниці, а поруч з нею стояв кремезний чоловік. Якщо я не помиляюсь, то це мій прадід з сестрою.
Блукаючи сімейним альбом можна знайти,ой як багато цікаво. Можна відчути і радість, і біль, і переживання лише дивлячись на фотокартку.
Це вправду магічне відчуття, що можна відчути лише гортаючи сімейний альбом
Объяснение: