Быстро: Зазначте речення, у якому неправильно вжито розділові знаки: *
1Вправу виконують, запамятовуючи кожен рух. 2Перемоги можна домогтися наполегливо працюючи. 3І працюючи він весь час озирався. 4Гарна та вродлива дівчина стоїть схлипуючи.
Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб.
Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.
Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: "Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба". У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба.
Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну Норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.
Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: "Хліб — усьому голова", "Є хліб — буде й пісня". І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина.
Ось вже закінчилося літо,але я завжди буду його пам'ятати.Моє літо розпочалося дуже весело ,я гуляла(гуляв) зі своїми друзями,ходила(ходив) на річку(в басейн),читала(читав) книжки.Потім я поїхала(поїхав) на море зі своїми батьками.Там було дуже весело.Ми з батьками ходили на море кожного дня.На морі завжди були якісь розваги або конкурси.Їхати з моря зовсім не хотілося,але я розуміла(розумів) що дома мене чекають мої друзі.Приїхавши додому я одразу пішла(пішов) гуляти.Ми з друзями пішли в кафе, потім в парк і гуляли до вечора .Літні канікули дуже швидко пройшли.Але в останній день ми з батьками пішли на пікнік.Для мене це літо було найкраще і я завжди буду його пам'ятати.
Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб.
Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.
Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: "Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба". У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба.
Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну Норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.
Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: "Хліб — усьому голова", "Є хліб — буде й пісня". І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина.
Объяснение:
вот списуй думаю правильно
Ось вже закінчилося літо,але я завжди буду його пам'ятати.Моє літо розпочалося дуже весело ,я гуляла(гуляв) зі своїми друзями,ходила(ходив) на річку(в басейн),читала(читав) книжки.Потім я поїхала(поїхав) на море зі своїми батьками.Там було дуже весело.Ми з батьками ходили на море кожного дня.На морі завжди були якісь розваги або конкурси.Їхати з моря зовсім не хотілося,але я розуміла(розумів) що дома мене чекають мої друзі.Приїхавши додому я одразу пішла(пішов) гуляти.Ми з друзями пішли в кафе, потім в парк і гуляли до вечора .Літні канікули дуже швидко пройшли.Але в останній день ми з батьками пішли на пікнік.Для мене це літо було найкраще і я завжди буду його пам'ятати.