Через дефіс усі прислівники та прислівникові сполучення слід писати в рядку А) як/найкраще, до/лиця, на/весні, все/одно
Б) за/рахунок, що/духу, на/відріз, по/латині
В) по/одинці, босо/ніж, стрім/голов, на/совість
Г) по/їхньому, як/неяк, по/одному, коли/не/коли

-Доброго дня! Чи це департамент архітектури та дизайну?

-Так звичайно. З якою метою ви до нас потрапили?

-Мені б хотілось запропонувати свої ідеї щодо поліпшення роботи вашого відділу.

-Це чудово, проте чи не могли б ви детальніше розповісти про ваші інновації?

-Мені здається, треба зменшити кількість лампочок на підлозі трамвайних станцій.

-Чому?

-Це до зекономити гроші на подальше будівництво і розвиток транспорту.

-Але чи не буде на станції занадто темно?

-Ні, такі лампочки не дуже яскраві. Звичайно, вони коштують не дуже дорого, проте ці гроші можна вкласти у встановлення в трамваях розеток для зарядки пристроїв.

-Ідея чудова, проте вам потрібно буде прийти завтра та оформити усі необхідні документи на подачу цієї заяви. На жаль, сьогодні бухгалтерія закрита.

-Добре. Дякую! До побачення! Гарного вам дня!

-Навзаєм!

Объяснение

Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.

Патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до Батьківщини. Для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні. Далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. Бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує. У широкому розумінні країна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами. Тому ми відчуваємо свою причетність та відповідальність за все, що коїться у державі, тому нам не байдуже, як до нашої Батьківщини ставляться у світі. А патріотизм для мене – це не лише почуття, це дії, спрямовані на те, щоб рідній країні та нашому народові було добре жити.

Патріотизм виявляється у тому, що те, що робить людина, приносить благо її Батьківщині. Це й розумні політики, і талановиті вчені, і видатні митці та спортсмени, а також кожен з нас. Ми вчимося, працюємо, будуємо, винаходимо, творимо, прикрашаємо, перемагаємо. Досягаючи успіху в життя, ми тим самим створюємо успіх цілої країни. Оце й є патріотизм. Володимир Великий, Тарас Шевченко, Сергій Корольов, Василь Стус, Ганна Безсонова, Яна Кличко – кожен із них по-своєму виявив свої патріотичні почуття до нашої країни. І таких дуже багато!

Інша справа, що патріотизм – не завжди вдячне ставлення. Коли в країні процвітає безправ’я, соціальна несправедливість, політичний безлад, немає можливості для творчості, люди часто полишають Батьківщину та шукають щастя деінде. Хоч у душі в них любов до рідного краю залишається, вони вже мало що можуть зробити для її добробуту.

Тож, на мою думку, патріотичні почуття є в кожного з нас, і ми маємо прагнути зробити щось важливе для своєї Батьківщини. Проте такі прагнення мають цінуватися. Людина має відчувати, що потрібна своїй країні, тоді вона захоче й зможе посприяти її процвітанню.