− Однією з найважливіших проблем, що хвилюють людину протягом усього життя, і особливо в молодості, є любов.
Любов — християнська чеснота. Це сама сутність життя. «Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не величається, не гордиться, не безчинствує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє неправді, але радіє разом істині, все покриває, всьому вірить, усього сподівається, все переносить» (1 Кор. 13,4-7).
« Світ завжди благословляє i сонце, що встає, i серце, що кохає.»(В. Симоненко).
Кохання... Воно сильніше за смерть, вічне й завжди молоде. Воно в піснях i в душах. Йому акомпанують солов'ї, а часом i гармати. Та повсякчас - це одне з найсильніших i найкращих почуттів, на яке здатна людина.
Вся світова література - свідчення того, яке місце посідає це почуття в житті людей.
Кохання! Згадується безсмертний Шекспір... Згадуються й гуцульські Ромео та Джульєтта, такі пісенні та прекрасні, хоч i трагічні почуття Iвана й Марічки (М. Коцюбинський, "Тiнi забутих предків"), i велика любов Марусі Чурай, що "чолом сягала неба" (Лiна Костенко, "Маруся Чурай"), i світле кохання Лукаша i Мавки (Леся Українка, "Лісова пісня")…
Кохання окрилює людину, підносить над буденністю.
Приходить це прекрасне почуття до людини в різному вiцi.
Але завжди кохання - це диво, i віриться, що воно триватиме вічно.
− Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен поет чи прозаїк, драматург чи людина, зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково «пише» свою неповторну історію кохання.
Звичайно ж , немає поетів, які б не писали про любов – вже надто значне місце вона посідає у спектрі людських почуттів. Кажуть, здатність до любові є мірилом людської душі. Любов підносить, ушляхетнює людину навіть тоді, коли несе страждання. Почуття любові, можливо, як ніяке інше , прагне висловлення. Ось чому кохання дуже часто дає поштовх до творчості, до самовираження. Скільки написано творів, у які поети намагалися вкласти всю силу свого почуття!
То ж послухаймо ці історії письменників різних народів і часів, твори яких ви підібрали для сьогоднішнього уроку.
Насамперед кожному із нас потрібно зрозуміти те що Шевченко поет з великої літери. Пророк та здібний художник. І будь що ми у нього попросити не можемо. Але є одне унікальне прохання, яке, на мою думку, попросив би кожен. Воно звучить так: "Тарасе, я хочу щоб ти вічно залишався у наших серцях, і твої вірші і до нині так дзвінки лунали, мов щебіт весняних перелітних птахів". Я знаю, що це лиш маленьке прохання. А чи здійсниться воно чи ні. Нікому цього не знати. Бо ти вже давно не знами, Тарасе. І твої прожиті роки залишуться у наших маленьких серцях
Учень. Скажіть, від чого сонце в небі сяє,
Чому так скрипка ніжно грає?
Скажіть, учитель, для людини
Що є незвідані глибини?
Вчитель. Звичайно, діти, є одна
Таємна, чиста глибина.
Це ніжність лугу, шум дібров.
Це дар небесний, це любов.
Учень. А що таїться в цьому слові?
Вчитель. Все починається з любові:
І зір бентежне мерехтіння,
Душі до ніжності стремління,
Людини кожної буття
І ваше, діточки, життя…
Учень. Всьому початок є любов…
А твердять:
« Спершу було слово…»
Вчитель. А я кажу вам знову й знову:
Всьому початок є любов!..
Всьому початок є любов:
і осяванню,
і сумлінню,
очам жоржини і дитини –
Всьому початок є любов.
Любов!
Я достеменно знаю.
Усе, зненависть теж,
гадаю,
сестра твоя навік,
Любов…
Весна тобі:
« Живи ізнов…»
І ти від шепоту хитнешся,
і випростаєшся,
і почнешся.
Всьому початок є любов!
V. Підготовка до складання усного твору.
1. Поетична хвилинка.
− Однією з найважливіших проблем, що хвилюють людину протягом усього життя, і особливо в молодості, є любов.
Любов — християнська чеснота. Це сама сутність життя. «Любов довго терпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не величається, не гордиться, не безчинствує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радіє неправді, але радіє разом істині, все покриває, всьому вірить, усього сподівається, все переносить» (1 Кор. 13,4-7).
« Світ завжди благословляє i сонце, що встає, i серце, що кохає.»(В. Симоненко).
Кохання... Воно сильніше за смерть, вічне й завжди молоде. Воно в піснях i в душах. Йому акомпанують солов'ї, а часом i гармати. Та повсякчас - це одне з найсильніших i найкращих почуттів, на яке здатна людина.
Вся світова література - свідчення того, яке місце посідає це почуття в житті людей.
Кохання! Згадується безсмертний Шекспір... Згадуються й гуцульські Ромео та Джульєтта, такі пісенні та прекрасні, хоч i трагічні почуття Iвана й Марічки (М. Коцюбинський, "Тiнi забутих предків"), i велика любов Марусі Чурай, що "чолом сягала неба" (Лiна Костенко, "Маруся Чурай"), i світле кохання Лукаша i Мавки (Леся Українка, "Лісова пісня")…
Кохання окрилює людину, підносить над буденністю.
Приходить це прекрасне почуття до людини в різному вiцi.
Але завжди кохання - це диво, i віриться, що воно триватиме вічно.
− Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен поет чи прозаїк, драматург чи людина, зовсім не причетна до літератури, у житті обов’язково «пише» свою неповторну історію кохання.
Звичайно ж , немає поетів, які б не писали про любов – вже надто значне місце вона посідає у спектрі людських почуттів. Кажуть, здатність до любові є мірилом людської душі. Любов підносить, ушляхетнює людину навіть тоді, коли несе страждання. Почуття любові, можливо, як ніяке інше , прагне висловлення. Ось чому кохання дуже часто дає поштовх до творчості, до самовираження. Скільки написано творів, у які поети намагалися вкласти всю силу свого почуття!
То ж послухаймо ці історії письменників різних народів і часів, твори яких ви підібрали для сьогоднішнього уроку.