1. «Мабуть, немає кращого місяця за вересень», — думав Василь Олександрович, поспішаючи до школи.
3. «Хто дітей любить, той добрий чоловік», — казали колись моя бабуся.
7. «А, це ти, Максиме? — зрадів Карпо. Заходь, заходь!»
8. «А що, дітки? — питає бабуся. Чого прийшли, мої соколята?»
9 «Земля найкраще пахне восени». говорить сам до себе Тимофій.
2. Змініть речення з прямою мовою так. щоб утворилася непряма мова.
1. Учитель подумав, що в його роботі треба, щоб минули роки і десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи».
2. Я сказав дітям, щоб подивилися в небо…
3. Олесь Терентійович Гончар написав, що наша мова є запашною, співучою, гнучкою, милозвучною, сповненою музики і квіткових пахощів.
4. І. Срезневський писав, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а от без знання рідної мови — не можна.
5. Володимир Сосюра закликав любити Україну всім серцем.
6. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гнівно запитав, чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським?.
Пряма мова:
1. «Мабуть, немає кращого місяця за вересень», — думав Василь Олександрович, поспішаючи до школи.
3. «Хто дітей любить, той добрий чоловік», — казали колись моя бабуся.
7. «А, це ти, Максиме? — зрадів Карпо. Заходь, заходь!»
8. «А що, дітки? — питає бабуся. Чого прийшли, мої соколята?»
9 «Земля найкраще пахне восени». говорить сам до себе Тимофій.
2. Змініть речення з прямою мовою так. щоб утворилася непряма мова.
1. Учитель подумав, що в його роботі треба, щоб минули роки і десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи».
2. Я сказав дітям, щоб подивилися в небо…
3. Олесь Терентійович Гончар написав, що наша мова є запашною, співучою, гнучкою, милозвучною, сповненою музики і квіткових пахощів.
4. І. Срезневський писав, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а от без знання рідної мови — не можна.
5. Володимир Сосюра закликав любити Україну всім серцем.
6. В одній зі своїх статей письменник С. Носань гнівно запитав, чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, цим скарбом, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським?.
радіє - дієслово, початкова форма - радіти, особове, недоконаний вид, теперішній час, друга особа однини, 1 дієвідміна, дійсний б, присудок
сміються - дієслово, початкова форма - сміятися, особове, недоконаний вид, теперішній час, третя особа множини, 1 дієвідміна, дійсний б, присудок
будуватимуть - дієслово, початкова форма - будувати, особове, недоконаний вид, майбутній час, третя особа множини, 1 дієвідміна, дійсний б, присудок
дивіться - дієслово, початкова форма - дивитися, особове, недоконаний вид, теперішній час, друга особа множини, 2 дієвідміна, наказовий б, присудок
перейшла - дієслово, початкова форма - перейти, особове, доконаний вид, минулий час, третя особа однини, 2 дієвідміна, дійсний б, присудок