Чи треба : хтось сміливо їх долає , а хтось втрачає віру в себе і зупиняється (тут) ще на старті.
чи треба тире(-): прикладом такої цілеспрямованої людини для мене стала авторка знаменитого роману про юного чарівника гаррі поттера (тут) джоана роулінг.
Чи можна уявити собі дерево, яке не має коріння? Я думаю, що будь-яка людина, яка коли-небудь вивчала природознавство, розуміє, що це неможливо. Чи можна в принципі порівнювати людину і дерево? Що ж, робити це досить непросто, якщо врахувати, що людина набагато складніша і різноманітніша, ніж звичайні дерева. Водночас між людиною і деревом таки є щось спільне. Саме з цієї причини, я думаю, що прислів’я, яка прирівнює коріння дерева до друзів людини, в цілому є досить мудрим.
Завдяки своєму корінню дерево живиться, забезпечує своє життя. Чим вище і старше стає дерево, тим глибше і ширше виростає в землі його коріння. Навряд чи у когось є надія на те, що викорчуване з корінням дерево буде продовжувати повноцінно жити. Незабаром воно просто загине. Щось подібне відбувається і з людиною. У міру дорослішання кожна дитина отримує все більше і більше друзів. Звичайно, далеко не з усіма з них належить спілкуватися протягом усього залишку життя, але, тим не менш, чим більше їх зберігається, тим людині краще. Друзі – це ті люди, яким твоя доля не байдужа. Варто розуміти, що більшість людей на цій планеті заклопотані собою, їх не цікавить те, що їх не стосується. А ось твоїх друзів насправді завжди стосуються твої справи. Якщо тебе ображають, якщо тебе хочуть обдурити, друзі завжди прийдуть на до адже нормальний друг розуміє, що через якийсь час з подібними неприємностями може зіткнутися і сам він. Він хоче розраховувати на те, що йому до а тому готовий допомагати першим. Якщо у людини багато друзів, швидше за все, ніколи їй не буде нудно і самотньо. Звичайно, навряд чи друзі зможуть замінити кохану людину, але і їх функція досить істотна. Хіба хтось може довго прогулюватися на самоті? Та й звичайний відпочинок набагато приємнішє проводити в компанії приємних людей.
Щиро шкода тих людей, які не мають друзів. Ні, навряд чи вони просто так помруть, як це відбувається з деревом, якого позбавили коріння, але все ж життя їх напевно скоротиться. Людині для щасливого і тривалого життя необхідна компанія друзів, щоб хоча б зрідка сміятися, розважатися, весело проводити час. Якщо цього взагалі ніколи немає, людина поступово закриється, стане сумнішою, з часом її жити стане просто нестерпним. Я рекомендую всім, хто бачить таку людини, зробити їй крок назустріч і стати їй другом .
Мудрі народні висловлювання практично завжди мають під собою підґрунтя. З розглянутим мною висловлюванням історія точно така ж. Дійсно, друзів, як і родичів, можна вважати настільки близькими для людини, як і коріння для дерева.
Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.
Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.
Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.
Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, які зігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.
Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа велика родина. Всі сміялися, веселилися. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Дружина Кретчита сердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Вразили старого відлюдника і діти писаря.
Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим чоловіком.
Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагався дізнатися, про кого йдеться. Раптом на цвинтарі зрозумів, що перед ним — його покинута могила.
Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Обличчя було заплакане. Радість переповняла його серце. Веселий підійшов він до вікна. Це було справжнє переродження старого: він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Скрудж допоміг Тайні Тімові вилікуватися і ще зробив багато чого доброго.
Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Я рада, що автор дав йому таку чудову можливість. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті усе залежить від самої людини, тобто від нас.
Объяснение: