В гру грає група дітей. На одній стороні майданчіка стає "Мама гусиня". Навпроти неі діти гусенята. Сірий вовк розташовується збоку. Гра розпочинається:
Мама:-Гуси-гуси!
Діти:- Га-га-га!
Мама:-істи хочете?
Діти:- Да-да-да!
Мама:-Хліба змаслом?
Діти:- Ні-ні-ні!
Мама:-А цукерок?
Діти Да-да-да!
Мама:-Так летіть!
Діти:- Ми не можемо! Сірий вовк за горою, не пускає нас додому!
Мама:-Ви летіть, тільки крила бережіть!
Діти починаютьбігти доМамі-гусині, а сірий вовкшвидко ловитьдітей гусенят. Той когопіймаєвовк стає вовком,а вовк гусенятком. Гра продовжується.
Прослідковуючи життя мого тата, можна побачити його професійний ріст. Як і я, тато мріяв з дитинства стати водієм . Його дитинство пройшло в мальовничому селі Устинівського району. Бездоріжжя та віддаленість від траси сполучення з містом, дало поштовх до того, щоб в дворі був транспорт. Тато своїми руками склав перший свій велосипед «Україна», потім пас худобу і заробив на мотоцикл «Мінськ» Будучи ще школярем, тато часто підміняв дідуся на тракторі - кормороздатчику. Він з відповідальністю ставився до своєї роботи. На посівній, понад планом засіяв 450 гектарів. Так як виріс він в сільській місцевості, роботи не боявся. Змалечку доглядав за худобою, майстрував та лагодив загороди. Навчався тато в школі – інтернаті, так як в селі школи не було. І там він був переможцем по шахам, І місце на обласному конкурсі, І місце серед стрільців-юніорів з пневматичної зброї. Мені є чим гордитися за тата.
Гра називається " Гуси Лебеді"
В гру грає група дітей. На одній стороні майданчіка стає "Мама гусиня". Навпроти неі діти гусенята. Сірий вовк розташовується збоку. Гра розпочинається:
Мама:-Гуси-гуси!
Діти:- Га-га-га!
Мама:-істи хочете?
Діти:- Да-да-да!
Мама:-Хліба змаслом?
Діти:- Ні-ні-ні!
Мама:-А цукерок?
Діти Да-да-да!
Мама:-Так летіть!
Діти:- Ми не можемо! Сірий вовк за горою, не пускає нас додому!
Мама:-Ви летіть, тільки крила бережіть!
Діти починаютьбігти доМамі-гусині, а сірий вовкшвидко ловитьдітей гусенят. Той когопіймаєвовк стає вовком,а вовк гусенятком. Гра продовжується.
Прослідковуючи життя мого тата, можна побачити його професійний ріст. Як і я, тато мріяв з дитинства стати водієм . Його дитинство пройшло в мальовничому селі Устинівського району. Бездоріжжя та віддаленість від траси сполучення з містом, дало поштовх до того, щоб в дворі був транспорт. Тато своїми руками склав перший свій велосипед «Україна», потім пас худобу і заробив на мотоцикл «Мінськ» Будучи ще школярем, тато часто підміняв дідуся на тракторі - кормороздатчику. Він з відповідальністю ставився до своєї роботи. На посівній, понад планом засіяв 450 гектарів. Так як виріс він в сільській місцевості, роботи не боявся. Змалечку доглядав за худобою, майстрував та лагодив загороди. Навчався тато в школі – інтернаті, так як в селі школи не було. І там він був переможцем по шахам, І місце на обласному конкурсі, І місце серед стрільців-юніорів з пневматичної зброї. Мені є чим гордитися за тата.