1.Білясте море сріблиться на сонці,непомітно зливаючись із молочно-білим небом. Білі чайки літають над ним, немов незмінні вартові. Море хлюпає хвилями, хвилюється, немов щось хоче нас сказати. А ввечері місяць прокладає на поверхні моря сріблясту доріжку, яка веде прямо за горизонт. 2.Мільйони комп`ютерів,пов`язані в глобальну мережу,утворюють чи то велетенський усесвітній смітник,чи то елемент "вищого розуму". Смітник - тому що скільки непотребу з*явилося останнім часом у всесвітній павутині. Інколи, коли натрапляєш на таке, дивуєшся - невже саме для цього тисячі світлих голів думали, вигадували, перш ніж утворили і комп*ютер, і інтернет? А вищий розум тому, що це справді диво. те, над чим раніше потрібно було думати годинами, днями чидіти у бібліотеці, щоб знайти хоч якусь потрібну інформацію, тепер, завдяки цим диво-машинам і всесвітній павутині, знайдеться за кілька хвилин. 3.Мова-це не лише засіб спілкування,а й скарбниця національної духовності. Адже саме завдяки мові передаються з покоління в покоління народні пісні,, легенди, казки. Саме мова вирізняє народ від інших. Тому мова є найбільшим скарбом. Недаремно ж кожен загарбник в першу чергу намагався примусити захоплений народ забути свою мову. Її потрібно берегти і не засмічувати суржиком, адже мова - це ми, це наше майбутнє і майбутнє наших дітей.
Значний внесок в розвиток української літератури зробив Олександр Олесь. Його творчість наскрізь пронизана почуттям патріотизму й любові до рідної країни. Особливо це відбилося в поезії «Рідна мова в рідній школі*. На початку XX ст., саме у той час, коли був написаний цей вірш, в Україні було прийнято розмовляти або польською, або російською мовами. Українська мова вважалася «мужицькою», бо нею розмовляв простий народ. Пани й поміщики, навпаки, соромилися своєї рідної мови. Саме такий стан в країні надзвичайно непокоїв поета. Він із болем в серці розумів, що таке явище може призвести до того, що українська мова просто зникне. У своїй поезії «Рідна мова в рідній школі!» автор закликає українців не забувати свої корені, не нехтувати славним минулим наших пращурів, не соромитися того, що ми засвоїли з молоком матері:
Рідна мова! Рідна мова! Що в єдине нас злива, — Перші матері слова, Перша пісня колискова.
Немає мови — нема і народу. А як можна сказати, що такого народу, як український, немає? Український народ завжди славився своєю волею і тим, що ніколи не корився чужинцям. І поет у своєму вірші закликає до того, що краще нам стати німими, ніж розмовляти чужою мовою, скоритися, стати на коліна:
Краще нам німими стати, Легше гори нам нести, Ніж тебе розіп’ясти, Наша мово, наша мати!
Ніколи в житті український народ не відречеться від свого минулого, саме про це надії поета. Він вірив, що українська мова все ж таки відродиться на своїй землі і залунає в рідній школі:
того в недолі Наша мрія золота, Наше гасло і мета: Рідна мова в рідній школі
Білі чайки літають над ним, немов незмінні вартові. Море хлюпає хвилями, хвилюється, немов щось хоче нас сказати. А ввечері місяць прокладає на поверхні моря сріблясту доріжку, яка веде прямо за горизонт.
2.Мільйони комп`ютерів,пов`язані в глобальну мережу,утворюють чи то велетенський усесвітній смітник,чи то елемент "вищого розуму". Смітник - тому що скільки непотребу з*явилося останнім часом у всесвітній павутині. Інколи, коли натрапляєш на таке, дивуєшся - невже саме для цього тисячі світлих голів думали, вигадували, перш ніж утворили і комп*ютер, і інтернет? А вищий розум тому, що це справді диво. те, над чим раніше потрібно було думати годинами, днями чидіти у бібліотеці, щоб знайти хоч якусь потрібну інформацію, тепер, завдяки цим диво-машинам і всесвітній павутині, знайдеться за кілька хвилин.
3.Мова-це не лише засіб спілкування,а й скарбниця національної духовності. Адже саме завдяки мові передаються з покоління в покоління народні пісні,, легенди, казки. Саме мова вирізняє народ від інших. Тому мова є найбільшим скарбом. Недаремно ж кожен загарбник в першу чергу намагався примусити захоплений народ забути свою мову. Її потрібно берегти і не засмічувати суржиком, адже мова - це ми, це наше майбутнє і майбутнє наших дітей.
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Немає мови — нема і народу. А як можна сказати, що такого народу, як український, немає? Український народ завжди славився своєю волею і тим, що ніколи не корився чужинцям. І поет у своєму вірші закликає до того, що краще нам стати німими, ніж розмовляти чужою мовою, скоритися, стати на коліна:
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп’ясти,
Наша мово, наша мати!
Ніколи в житті український народ не відречеться від свого минулого, саме про це надії поета. Він вірив, що українська мова все ж таки відродиться на своїй землі і залунає в рідній школі:
того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі