ЧОМУ!?

1. Тепле кашне (шарф), а не теплий.

2. Чорне чорнило, а не чорні.

3. Можна мій сусіда і моя сусіда.

4. Печиво, вариво, плетиво, але марево.

5. Лисяча нора – присвійний прикметник, а лисяча шапка – відносний.

6. Історичний, але географічний.

7.Абикого, але аби в кого.

8. Трьома, але чотирма.

9. Ходимо, але чешемо.

10. Писати - писатиму, буду писати (майбутній час, дві форми).

Але написати – напишу (майбутній час, одна форма).

​

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає і відрікається, виконує над собою самовбивство. (Юрій Шафраник)

Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (Панас Мирний)

Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує! (Т. Шевченко)

Мова — духовне багатство народу. (Василь Сухомлинський)

В одному престижному замку жили 2 сестрички. Вони були так схожі один на оного. Одну старшеньку звали Леся а другу Оленка. Які вони були гарні як запашні квіточки ну такі гарні ні очей не відвести. Ось одно разу батьки поїхали за місто. Ось дівчатка зібралися і пішли в лісок довго їшли. А тут вже и лосок вони зайшли в ліс і ягідок збирають Оленка видійшла від сестри. Леся бачить нема її сестри. Оленка плаче Леся плаче.Ось тут з'явилася білочка яка питала. Чого ти плачеш як мені не плакати моя сестра заблукала. Аж тут вечерніє сестри на має. Аж тут Оленка платче Леся почула плач сестри та прибігла до неї. Аж тут батьки приїхали ...

это скорочено поставь сам (а) знаки припенания ни обежаться что на укр