- Сергію, чому ти знову не виконав домашнє завдання?
- Я не встиг.
- Не встиг? Гляди, бо не встигнеш на життя.
- Не встигну на життя? Це як?
- Не будеш вчитися, ніким не станеш. Не станеш ні лікарем, ні художником, ні спортсменом, ні будівельником, ні моряком, ні трактористом, ні вчителем - ніким. І життя пройде повз тебе. Нічого в житті не побачиш, ні про що не дізнаєшся. Не цікавим буде життя, сірим, прісним.
- А якщо буду?
- Тоді воно покаже тобі все своє різнобарв,я. Бо дуже воно любить працьовитих і сумлінних. Вчися, серденько, не лінуйся.
Якщо б сталося диво і я міг би попросити Тараса Григоровича Шевченка про щось, я б попросив його написати ще поезій, але на суто сучасні теми. Звісно, вірші Шевченка і так не втрачають актуальності, хоча були написані більше сторіччя тому. У Шевченка богато поезій, що будять у людях совість, роблять їх людянішими. До того ж, любов до рідної землі, кохання, дружба - теми вічні. Але реалії того суспільства, у якому жив Кобзар, значно змінилися за ці роки. З'явилося багато речей і явищ, про які кобзар не міг і мріяти. Люди, на жаль, кращими не стали. Тепер ми живемо у світі, де люди можуть спілкуватися один з одним, навіть якщо живуть у різних країнах... але на мій погляд люди зараз стали самотнішими, ніж півтора сторіччя тому. Кожен має доступ до величезного об'єму інформації - але все більше людей не хочуть нічого знати і залишаються невігласами. І таких парадоксів чимало. Я впевнений, що великий Кобзар зміг би знайти вірні слова, щоб написати на ці та подібні теми.
- Сергію, чому ти знову не виконав домашнє завдання?
- Я не встиг.
- Не встиг? Гляди, бо не встигнеш на життя.
- Не встигну на життя? Це як?
- Не будеш вчитися, ніким не станеш. Не станеш ні лікарем, ні художником, ні спортсменом, ні будівельником, ні моряком, ні трактористом, ні вчителем - ніким. І життя пройде повз тебе. Нічого в житті не побачиш, ні про що не дізнаєшся. Не цікавим буде життя, сірим, прісним.
- А якщо буду?
- Тоді воно покаже тобі все своє різнобарв,я. Бо дуже воно любить працьовитих і сумлінних. Вчися, серденько, не лінуйся.
Звісно, вірші Шевченка і так не втрачають актуальності, хоча були написані більше сторіччя тому. У Шевченка богато поезій, що будять у людях совість, роблять їх людянішими. До того ж, любов до рідної землі, кохання, дружба - теми вічні. Але реалії того суспільства, у якому жив Кобзар, значно змінилися за ці роки. З'явилося багато речей і явищ, про які кобзар не міг і мріяти. Люди, на жаль, кращими не стали.
Тепер ми живемо у світі, де люди можуть спілкуватися один з одним, навіть якщо живуть у різних країнах... але на мій погляд люди зараз стали самотнішими, ніж півтора сторіччя тому. Кожен має доступ до величезного об'єму інформації - але все більше людей не хочуть нічого знати і залишаються невігласами. І таких парадоксів чимало. Я впевнений, що великий Кобзар зміг би знайти вірні слова, щоб написати на ці та подібні теми.