Цвітуть соняшники. Озвучені мусь схожі для мене на круглі кобзи, яких земля пісня бджолами, вони чо

ла зі свого лона на високих живих стеблах. Живе тіло кобз, пахуче, вкрите жовтим пилом, проросле пелюст ками, світиться й золотіє, щось промовляє своєю ши рокою, незгасаючою усмішкою. Скільки того сміху на городі — всі соняшники сміються, веселі, але водночас

по-доброму замислені (Є. Гуцало). 2. Гросмейстер, куций, перецвісти, рушати, яглиця. 3. Бік, несамовитий, обхопити.

4. Пекучий день. лісів солодка млява... емага сте жок... сонливиці левад... Іде гроза дзвінка і кучерява са дам замлілі руки цілувать. Краплини перші вдарили 0 шибку. Кардіограма блиснула крива. Вітри з розгону п ламали скрипку, гуде у сосен буйна голова (Л. Костенко). 5. Моргати. 1. Нерівномірно, переривчасто світити,

блимати. 2. Мимоволі швидко опускати і піднімати по віки та вії. 3. Швидко заплющуватися й розплющувати сон (про очі). 4. Подавати знак рухом повіки, брови. 5. Ру хаючи бровами, повіками, залицятися, кокетувати.​

Н. чотириста вісімдесят три;                                                                        Р.  чотирьохсот вісімдесяти трьох;                                                               Д. чотирьомстам вісімдесятьом трьом;                                                      Зн. чотириста вісімдесят три;                                                                     О.  чотирмастами вісімдесятьма трьома;                                                 М. на чотирьохстах вісімдесятьох трьох.    

Який же вибрати тон розмови? Найкращий з усіх доброзичливий і приязний. Він завжди допомагає прокладати містки від людини до людини. Не менше значення має й уміння володіти своїм голосом. У кожного народу є свій ідеал людської краси. Є він і у нас. Чи це лише риси обличчя, фігура, одяг? Ні, той ідеал, що складався віками, оспівувався в піснях і переходив од роду до роду, містив у собі гармонійну мову. В ній поєднуються і мелодійний голос, і веселий або ніжно-журливий тон, і співучість української вимови, і задушевний щирий, приязний зміст. Віковий досвід народу нашого говорить :"Немає краси людини без краси її мови." Не може бути гарною людина, в якої голос грубий ,різкий, інтонації агресивні ,а часом проскакують і лайливі слова. Багато що тут залежить від нас. Коли ми настроїмося на доброзичливість і приязнь, у нас одразу м’якшає вираз обличчя, з'являється усмішка, змінюються барви голосу. Усе це разом і створює певне враження про нас у інших людей. Значну роль у спілкуванні відіграють і жести. «Так» і «ні» ми можемо сказати словом, а можемо головою. «Там» або «туди» — вказівним пальцем. Промовляючи вітання, злегка вклоняємося. Дивуючись, ми хитаємо головою, знизуємо плечима, розводимо руками. Сердячись, супимо брови, затискаємо зуби, погрожуємо пальцем. Гніваючись, стукаємо кулаком об стіл,тупаємо ногою, хапаємося за голову. Радіючи, прикладаємо руку до серця ,розкриваємо обійми. Але всі оці жести супроводжують слова відповідно забарвлюючи їх.
Якщо жести стримані і водночас виразні й красиві- вони допомагають краще донести думку до слухача. Але ми маємо на увазі не такі жести. Значно краще ,скажемо, словами попросити дозволу пройти, ніж мовчки переставляти людей з місця на місце, наче шахові фігури. Значно ввічливіше відповісти на запитання про вулицю словами, ніж показувати пальцем чи розмахувати руками. Отож супроводжуйте слова жестами, але не замінюйте недоладними, перебільшеними жестами хороші слова нашої рідної мови.

Так, звісно, я згідна із автором. Адже "немає краси людини, без краси її мови".
У творі йде мова про жести та культуру мовлення, якого потрібно дотримуватися.