До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/. Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим". Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів. Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни. Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/. Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.
Я дуже люблю наш шкільний двір. Це не майданчик, це центральне місце всіх подій шкільного життя. Адже задумайтеся: куди біжать школярі в теплу погоду обговорити на перервах свої справи? У двір! Так, шкільний двір – це надзвичайно цікаве місце для Давайте подивимося.
Ось дзвенить дзвінок з другого уроку – все на двір. І починається: хто в резиночки стрибати, хто квіти на клумбах поливати, хто обговорювати, справедливо йому поставили оцінку, а хтось із старшокласників в. покурити. Всі зайняті, адже подвір’я велике, всім місця вистачає. Виходячи зі школи, ми бачимо праворуч і ліворуч дві квітучі клумби, за ними постійно доглядають.
Якщо учневі захочеться п’ятнадцять хвилин свого відпочинку пронести серед зелені, не виходячи за межі шкільного двору, він може пройти через школу, в сад. Там ростуть фруктові дерева, цвітуть кущі, дуже багато бузку! Побігаєш серед цієї краси – і втому як рукою знімає, можна приступати до уроків.
Наш шкільний двір прекрасний: він затишний, світлий Я б ні за що не проміняла його на тисячі інших шкільних дворів!
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим".
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни.
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/.
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.
Відповідь:
Я дуже люблю наш шкільний двір. Це не майданчик, це центральне місце всіх подій шкільного життя. Адже задумайтеся: куди біжать школярі в теплу погоду обговорити на перервах свої справи? У двір! Так, шкільний двір – це надзвичайно цікаве місце для Давайте подивимося.
Ось дзвенить дзвінок з другого уроку – все на двір. І починається: хто в резиночки стрибати, хто квіти на клумбах поливати, хто обговорювати, справедливо йому поставили оцінку, а хтось із старшокласників в. покурити. Всі зайняті, адже подвір’я велике, всім місця вистачає. Виходячи зі школи, ми бачимо праворуч і ліворуч дві квітучі клумби, за ними постійно доглядають.
Якщо учневі захочеться п’ятнадцять хвилин свого відпочинку пронести серед зелені, не виходячи за межі шкільного двору, він може пройти через школу, в сад. Там ростуть фруктові дерева, цвітуть кущі, дуже багато бузку! Побігаєш серед цієї краси – і втому як рукою знімає, можна приступати до уроків.
Наш шкільний двір прекрасний: він затишний, світлий Я б ні за що не проміняла його на тисячі інших шкільних дворів!
Пояснення: