Діалог на тему ''одна правда добре, а дві краще''

Н.в двісті тридцять чотири
Р.в двохсот тридцяти чотирьох
Д.в двомстам тридцяти чотирьом
М.в двостах тридцяти чотирьох
З.в двісті тридцять чотири
Ор.в двомастами тридцятьма чотирма
Кл.в двісті тридцять чотири
Н.в дев'ятсот вісімдесят сім
Р.в. дев'ятиста вісімдесяти семи
Д.в дев'ятистам вісімдесятьом сімом
М.в дев'ятистах вісімдесяти сімох
З.в дев'ятсот вісімдесят сім
Ор.в дев'ятистами вісімдесятьма сімома
Кл.в дев'ятсот вісімдесят сім
Н.в сорок шість
Р.в сорока шести
Д.в сорока шістьом
М.в сорока шести
З.в сорок шість
Ор.в сорока шістьма
Кл.в сорок шість
Н.в дванадцять
Р.в дванадцяти
Д.в дванадцяти
М.в дванадцяти
З.в дванадцять
Ор.в дванадцятьма
Кл.в дванадцять
Н.в сім
Р.в семи
Д.в семи
М.в семи
З.в сім
Ор.в сімома
Кл.в сім

Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо "Люлі, люлі, прилетіли гулі", "Котку, котку-рябку", "Ходить сон коло вікон". Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: "Ходить гарбуз по городу". Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — "За Україну", "Не пора". Особливо подобається "Гей, у лузі червона калина". Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.