Пише Вам учениця 5 класу Брунько Марія. Я хочу подякувати Вам за чарівні історії, створені Вашою уявою. Нещодавно я прочитала "Пригоди Тома Соєра" - чарівний твір про малого бешкетника. Ця книга дуже повчальна та напрочуд цікава, актуальна і сьогодні.
Вам, як знавцю дитячої психології, цікаво, чим живуть сучасні діти. Життя дітей сьогодні відрізняється від того, що було раніше. Проте ми так само мусимо ходити до школи, коли нам не хочеться. А ще в нас є комп'ютери та інтернет, які нам дуже сильно допомагають у навчанні. Ми так само розважаємось з друзями, бешкетуємо, веселимось, як і діти раніше. Наше життя яскраве, цікаве та неповторне.
Усна творчість нашого народу являє собою невичерпне джерело духовного багатства, величезну культурну і літературну скарбницю української мови. На мій погляд – це надзвичайне надбання, без якого неможливо уявити собі становлення і повноцінний розвиток сучасної літератури. І якби у когось з’явилися сумніви щодо самобутності української культури, найкращою відповіддю стала б творчість нашого народу.
Ще наші пращури, коли створювали прислів’я та приказки, прагнули відобразити в них всю накопичену мудрість і передати її у такому вигляді майбутнім поколінням. У давнину люди жили в повній гармонії з природою, тому вони влаштовували свята і складали пісні, проводжаючи або зустрічаючи будь-яку пору року. Наприклад, чекаючи приходу весни, дівчата збиралися за селом на вигоні, і співами та танцями намагалися привернути увагу і прискорити прихід весни.
У народному фольклорі були присутні і релігійні мотиви, адже в давнину майже усі наші предки були віруючими. Для них існувало багато великих свят, про які теж складалися пісні, приказки і прислів’я. Одним з таких свят було, та й залишається по нині Різдво Христове. На це свято молодь ходила по хатам сусідів та родичів і співала їм колядки. Така традиція існує й досі, але сьогодні свято Різдва відзначається частіше в селах, а ось у великих містах колядки майже не співають.
Незважаючи на те, що більшість людей у давнину були малоосвіченими, не мали змогу навчатися і ходити в театри, усі вони прагнули до поширення своїх знань, до підвищення культурного рівня і розвитку духовності. Підтвердженням тому теж може бути український фольклор, який у певний час доповнили ще і загадки. Це був гарний засіб інтелектуального розвитку людини.
Лист Марку Твену про життя сучасних дітей:
Шановний Марку Твене!
Пише Вам учениця 5 класу Брунько Марія. Я хочу подякувати Вам за чарівні історії, створені Вашою уявою. Нещодавно я прочитала "Пригоди Тома Соєра" - чарівний твір про малого бешкетника. Ця книга дуже повчальна та напрочуд цікава, актуальна і сьогодні.
Вам, як знавцю дитячої психології, цікаво, чим живуть сучасні діти. Життя дітей сьогодні відрізняється від того, що було раніше. Проте ми так само мусимо ходити до школи, коли нам не хочеться. А ще в нас є комп'ютери та інтернет, які нам дуже сильно допомагають у навчанні. Ми так само розважаємось з друзями, бешкетуємо, веселимось, як і діти раніше. Наше життя яскраве, цікаве та неповторне.
З повагою
Марія
Ще наші пращури, коли створювали прислів’я та приказки, прагнули відобразити в них всю накопичену мудрість і передати її у такому вигляді майбутнім поколінням. У давнину люди жили в повній гармонії з природою, тому вони влаштовували свята і складали пісні, проводжаючи або зустрічаючи будь-яку пору року. Наприклад, чекаючи приходу весни, дівчата збиралися за селом на вигоні, і співами та танцями намагалися привернути увагу і прискорити прихід весни.
У народному фольклорі були присутні і релігійні мотиви, адже в давнину майже усі наші предки були віруючими. Для них існувало багато великих свят, про які теж складалися пісні, приказки і прислів’я. Одним з таких свят було, та й залишається по нині Різдво Христове. На це свято молодь ходила по хатам сусідів та родичів і співала їм колядки. Така традиція існує й досі, але сьогодні свято Різдва відзначається частіше в селах, а ось у великих містах колядки майже не співають.
Незважаючи на те, що більшість людей у давнину були малоосвіченими, не мали змогу навчатися і ходити в театри, усі вони прагнули до поширення своїх знань, до підвищення культурного рівня і розвитку духовності. Підтвердженням тому теж може бути український фольклор, який у певний час доповнили ще і загадки. Це був гарний засіб інтелектуального розвитку людини.