Джамала – з її неповторним голосом і майстерністю – переможниця! У наступному році європейський пісенний конкурс – уже вдруге – відбудеться в нашій країні. На жаль, до справи знову намагаються приплести політику, але зірка наполягає – її пісня про інше, пишуть Олена Марченко та Марина Савченко у №19 журналу Корреспондент від 20 травня 2016 року.
«Я дуже хотіла цієї перемоги, – здається, що Джамала, яка повернулася до Києва, все ще не вірить в те, що сталося. – Можливо, це звучить зухвало з мого боку, але це так. Коли я їхала в Стокгольм, я була впевнена і всім казала, що я їду за перемогою. Всі посміхалися, деякі не вірили, але в підсумку у нас все вийшло. Хочу сказати всім, хто в мене вірив.
О постаті убиті любі, О дорогі розквітлі губи. Міє Мареє, Єтто Лорі, Анні і ти Маріє, Де ви дівчата. Я вас питаю, Та біля водограю, Що плаче й кличе Голубка маревіє.
Душа моя в тремкій напрузі, Де ви солдати мої друзі. Де ви Бійї Даліз Реналь, Печальні ваші імена. Як у церквах ходи луна. Б'ють відгомоном до небес, Ви в сонну воду глядитесь. І погляд ваш вмирає десь, Де Брак де Макс Жакоб Дерен, Що в нього очі як той Рейн. Де милий Кремніц волонте, Вже може їх нема тепер. Душа ятриться з непокою, 1 водограй рида зі мною, А як вони іще живі. Десь б'ються на Північнім фронті, Тим олеандри всі в крові. І сонце ранене в траві, На багрянистім горизонті ".
Джамала – з її неповторним голосом і майстерністю – переможниця! У наступному році європейський пісенний конкурс – уже вдруге – відбудеться в нашій країні. На жаль, до справи знову намагаються приплести політику, але зірка наполягає – її пісня про інше, пишуть Олена Марченко та Марина Савченко у №19 журналу Корреспондент від 20 травня 2016 року.
«Я дуже хотіла цієї перемоги, – здається, що Джамала, яка повернулася до Києва, все ще не вірить в те, що сталося. – Можливо, це звучить зухвало з мого боку, але це так. Коли я їхала в Стокгольм, я була впевнена і всім казала, що я їду за перемогою. Всі посміхалися, деякі не вірили, але в підсумку у нас все вийшло. Хочу сказати всім, хто в мене вірив.
Піде чи ні
О постаті убиті любі,
О дорогі розквітлі губи.
Міє Мареє,
Єтто Лорі,
Анні і ти Маріє,
Де ви дівчата.
Я вас питаю,
Та біля водограю,
Що плаче й кличе
Голубка маревіє.
Душа моя в тремкій напрузі,
Де ви солдати мої друзі.
Де ви Бійї Даліз Реналь,
Печальні ваші імена.
Як у церквах ходи луна.
Б'ють відгомоном до небес,
Ви в сонну воду глядитесь.
І погляд ваш вмирає десь,
Де Брак де Макс Жакоб Дерен,
Що в нього очі як той Рейн.
Де милий Кремніц волонте,
Вже може їх нема тепер.
Душа ятриться з непокою,
1 водограй рида зі мною,
А як вони іще живі.
Десь б'ються на Північнім фронті,
Тим олеандри всі в крові.
І сонце ранене в траві,
На багрянистім горизонті ".