Дієприкметниками є всі слова рядка:
а) дрібненький,здрібнілий,подрібнений;
б) упорядкований, виконувана, в’ялий;
в) пом’якшений, м’який, зм’якшений;
г) працьовитий, працюючий, опрацьований.
д) зніяковілий,змужнілий,існуючий.
2. НЕ потребує редагування словосполучення:
а) стоячі пасажири;
б) конкуруючі фірми;
в) подорожуючі студенти;
г) початкуючі художники;
д) плакучі верби.
3. Дієприслівниками є всі слова рядка:
а) залишивши, залишаючи, залишені;
б) читаючі, прочитавши, дочитуючи;
в) тремтячи, тремтячі, затремтівши;
г) засинаючи, заснувши, заснулий;
д) вишиваючи, вишитий, вишивши.
4. Знайдіть одне речення в якому немає дієприслівника:
а) Не знаючи броду, не лізь у воду.
б) Подорожуючи, не пускай коня галопом.
в) Залізо випробовують куючи.
г) Під лежачий камінь вода не тече
д) Не спечеш калачі, сидячи на печі.
5. Знайдіть одне речення в якому немає прислівника:
а) І ось тихо розгортаються кущі.
б) Десь бриніла притишена пісня.
в) Було нам добре, і було нам зле.

г) Обабіч шляху зеленіє озимина.
д) Часом блимне вогонь і зникне.
6. Помилку в утворенні форми ступенів порівняння прислівника
допущено в рядку:
а) Часто - частіше;
б) Тихо-тихіше;
в) Близько - близькіше;
г) Дорого-дорожче;
д) Яскраво-яскравіше.
7. Правильно утворено форми ступеня порівняння прислівника:
а) багато- більше- найбагато;
б) тяжко-тяжіше- найтяжіше;
в) товсто- товще- найтовсше;
г) струнко- стрункіше- найстрункішіше;
д) глибоко- глибше- найглибше.
8. Літеру И треба писати на місці всіх пропусків у варіанті:
а) по-ведмеж…, удвіч.., навтік…
б) навскок.., настільк.., зарад…
в) докуп.., навкруг.., наспод…
г) нахильці.., інкол.., анітрох…
д) зовн.., мовчк.., по-китайськ..
9. З’ясуйте, яке слово є сполучником у реченні:
У тім то й лихо, що не все ми знаємо про нашу долю
а) то;
б) й;
в) що;
г) про.

10. Сполучник з’єднує частини складного речення:
а) Робота гарна, та день малий.
б) Без роботи ані хліба, ані хати.
в) Уночі панують сови та сичі.
г) Будь слугою власної совісті й господарем волі.
11. Виділене слово є сполучником і його треба писати разом у реченні:
а) Що/б не сталося, ми не розлучимось.
б) Узимку холодно, за/те комарі не кусають.
в) Думаю про/те, що й перше думав.
г) Зійти, то зійшло, та як/би з ниви не зійшло.
12. З’ясуйте, якою частиною мови є кожне з виділених слів (цифра в
дужках позначає наступне слово) і занесіть відповіді до таблички,
позначаючи хрестиком правильну відповідь, наприклад, 1х в ; 2 х а; …)
Якщо (1) свою землю ти любитимеш, жар душі (2) віддавши їй (3) сповна,
якщо в праці (4) щирим серцем грітимеш, то тебе пригріє і вона.
а) прикметник;
б) займенник;
в) дієприкметник (форма
дієслова);
г) дієприслівник (форма
дієслова);
д) прислівник.

Повітря, сонце, небо, земля — це багатство кожної людини. І дуже важливо все це зберегти. Раніше люди схилялися перед природою, вшановували її. Зараз людина хоче від неї взяти якнайбільше, забуваючи, що вона — гість на землі. То ж берегти природу — це одне із важливих завдань людства.І як сумно і прикро на душі, що на Україні не вберегли матінки-природи. Сьогодні трагічні дзвони лунають над нашою землею. Це дзвони пам’яті. Вони нагадують про страшну трагедію, яка відбулася в Чорнобилі. Саме там у квітні 1986 року вибухнув атомний реактор, і “мирний” атом приніс таке лихо, якого людство ще не знало. І найстрашніше те, що наслідки Чорнобильської трагедії ми будемо відчувати довгі роки, і нащадки наші не раз пом’януть її словами гіркими й гнівними.Тяжкими роздумами про цю трагедію та її наслідки пройнята поема Івана Драча “Чорнобильська мадонна”.Вже сама назва твору висвітлює його суть. Мадонна — це жінка, прекрасна своїм материнством, це життя і продовження роду, це безсмертя людства. Митці всіх часів зображували Мадонну, у кожного вона своя, неповторна, її образ проходить крізь століття. Любов та ніжність творили Мадонн. Нова Мадонна народилась із спалахів збожеволілого атома, із страшної біди. І ім’я її — Чорнобильська мадонна.На її очах змінився світ: ліс став “сонця рудіший”, пишна рослинність стала насиченою радіонуклідами. Тепер отруєні і земля, і вода, і повітря.Але найстрашніше те, що смерть торкнулася своїм крилом і дорослих, і дітей. І вагітна жінка вже ніколи не буде знати спокою за ще ненароджене дитя. Гинуть дорослі сини, борючись зі страшним вогнем, гинуть матері, які неспроможні до синам. Вогняний хрест тепер переслідує і синів, і матерів. Ніхто не врятується, бо смертельний вогонь “женеться хрестом навздогін”.Іван Драч намагається знайти витоки біди, чому вона сталась, і доходить страшного висновку: цю трагедію породили нелюди. Немає значення, хто вони: чи політики, чи вчені… Але вони будуть прокляті народом за недбалість, за байдужість.Бог їм суддя.І сьогодні обов’язок кожного з нас — зробити все, щоб ніколи більше не зазнала лиха Земля.Люди! Бережіть землю! Бережіть заради дітей, онуків, заради життя!

Хтось з французьких класиків сказав, що праця — це задоволення. Брюсов називає її радістю. Марксисти стверджують, що саме праця створила людину. "Трудовые будни — праздники для нас", — співалося в одній радянській пісні. За всіх часів трудівник був шанованим членом суспільства, а ледаря, ледацюгу воно гудило. Релігія стверджує догму про працю "у поті чола свого". Але ніхто привселюдно не говорив, що людина трудиться заради грошей, заради свого матеріального благополуччя. Розуміли це, я вважаю, усі, але вголос якось не прийнято було про це говорити, вважалося ледве не соромітним. Це, мені здається, помилковий сором. 

Звичайно, людина не повинна все життя працювати тільки заради грошей. Але от на Заході (а тепер часто й у нас) студент у вільний від занять час виконує роботу, до якої не лежить душа, щоб оплачувати своє навчання. Так, він працює заради грошей. Але ж і заради того, щоб у майбутньому працювати там, куди його покликало серце. Праця в тій області, до якої є схильності й інтерес, праця за велінням серця і розуму розкриє в людині всі її здібності, таланти, а може, і геніальність. Оцінка такої праці — не менш важлива обставина, ніж визнання її суспільної значимості, користі. І не слід приховувати від себе і навколишніх, що ти хочеш одержувати за свою працю більше грошей. Кожна праця повинна бути оплачена відповідно, інакше людина втрачає стимул до неї. Як здорово, коли робота — це не тільки б добування засобів для існування. Улюблена робота — це так багато для людини! Улюблена — але не безкоштовна. 

Гідна оплата праці дає людині можливість не думати постійно про хліб насущний, а зосередитися на підвищенні своєї кваліфікації, на вивченні досвіду колег, зрештою — на підвищенні свого інтелектуального рівня. Це вже справжня творчість у праці. Заради такого задоволення, щастя, радості варто працювати до сьомого поту. 

Коли ми чуємо, що країну захлеснуло хабарництво, ми дружно обурюємося. Брати хабарі, як і давати їх, — це аморально, негідно. Але я нещодавно почув, що в лікаря-реаніматора дитячого відділення при пологовому будинку оклад 225 гривень. І не в початківця, а в того, що має за плечима десять років роботи. Від нього, його праці залежить найголовніше — життя немовляти. Я не буду засуджувати цього лікаря, якщо він не відмовиться від добровільної платні за працю від нескінченно вдячних батьків. За вимагання грошей у подібних і інших ситуаціях людський суд суворий. Та й не тільки людський. 

І все-таки: заради чого працює людина? Заради того, щоб утримувати себе, свою родину, протриматися, так би мовити, "на плаву", або заради того, щоб реалізувати свої здібності, свої таланти, свої амбіції, навіть своє честолюбство? Я вважаю, що поштовхом, можливо, і є перше, але будь-яка людина все-таки мріє чогось досягти в цьому житті, розкрити свої здібності, показати, що вона не гірша за інших, що вона чогось варта.