Daje 15 punktów za zadania. 311. a) Przeczytaj tekst. Określ typ i styl wypowiedzi.
Prawie leżąc na karku konia, ranny ulan składał meldunek. Usłyszeli-
śmy pierwsze strzały. W ciągu trzech tygodni nie było ani jednego dnia bez
walki. Od chwili rozbicia naszej brygady nad rzeką Notecią przebijaliśmy
się na własną rękę, stale na tyłach Niemców. Często nocowaliśmy na wsi,
gdy na drugim koncu spały oddziały niemieckie. Karabiny maszynowe
szyły dlugimi seriami.
​

Ось сонце сховалося за хмари, небо стало сірим та низьким. У повітрі повіяло прохолодою. За кілька хвилин з тихим дзвоном упали перші краплини, усе стрепенулося, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ. Мені подобається звук дощу, він допомагає розслабитися й відпочити. Звук різниться залежно від того, куди падають краплі. Дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. Він вистукує свої мелодії по моєму підвіконні і я зачаровано слухаю  цю музику за вікном.
 

Чому я пишаюся своїм товаришем?

    Мого найкращого друга звати Богдан. Він навчається у 6-А класі. Ми завжди граємося з ним на перервах.

    Я пишаюся своїм другом, бо він – люблячий син. Богдан допомагає вдома по господарству. Він миє посуд і пасе птицю влітку. Завжди питає дозволу у мами, коли йде на вулицю.

   До речі, Богдан любить своїх дідуся і бабусю. Він часто провідує їх та допомагає чим може. З дідусем ходить в ліс по дрова, влітку – по малину та ожину, а восени – по гриби. Бабуся йому розказує різні цікаві історії, а він з нею ділиться своїми секретами.

    Богдан – чесний. Він завжди говорить правду, і мене навчає робити так само.

     Я пишаюся своїм другом, бо він чуйний. Одного разу Богдан знайшов поза школою приблудне кошеня, нагодував його та запропонував побудувати йому будку. Він приносив йому їсти, а згодом забрав додому.

    Отже,  я пишаюся своїм другом Богданом, бо він для мене найкращий!