Де тут відокремлені члени речення? Іде гроза, дзвінка і кучерява, садам, замлілі руки цілувать.
І полився спів, наївний і зворушливий, з кришталевими трелями, з переливами, наче гірський струмок.
Під його поглядом зелень лісу, а вода, заспокоюючись, раптом потекла врівноваженим, блакитним диханням.
З лісів потяг легенький вітерець, свіжіший і мокріший.
Туман, сполоханий сонцем, тікає за хату.
Бувало, лелека, сторожуючи засинав на одній нозі, й падаючи котився по стрісі.
Старі верби стоять похнюпившись.
Міст поєднав два протилежні береги, творячи ще одну нерухомість, поміж їхнім одвічним спокоєм.
Ці звуки можуть линути довго, витворюючи скупу й одноманітну мелодію.
Моя фіранка, штапельний лубок хитає, лоджій обриси суворі.
Крім куренів, була в коші паланка, житло кошового та старшин.
Природа... Скільки думок викликає це слово скільки асоціацій породжується з ним. Найкращі моменти життя хочеться пережити з природою у чудовому лісі посеред прекрасного саду сповненому різних таємниць. Завдяки чарівному дивосвіту природи виникають цікаві вислови. Ластівки низько літають дощ обіцяють. Верещить вересень уже осінь. Листопад дерев не обтрусить зима довго бути мусить. Калина рано зачервоніла рання і люта зима буде. Осінь ясна зима холодна. Пригріло сонечко обсохла земля. Кричать сови спить діброва зіроньки сіяють. Сонце сховалось у вітах дерев річка дихнула прохолодою. Які яскраві цікаві неймовірні явища ми можемо гати за чарівним дивосвітом природи!