Для чого служать частки бо, но?​

Михайло Коцюбинський написав безліч дуже цікавих творів, але самим таємничим з них, напевно, є повість «Тіні забутих предків». У ній відразу кілька захоплюючих для читання тем. Але найбільш таємничою тут є тема любові. Саме тому хочеться задатися питанням: чому ж любов у поданні автора є вічною таїною? Що такого таємничого в цьому почутті і як це було описано в повісті «Тіні забутих предків»?Головний герой повісті Іван у всі часи був досить дивним молодим чоловіком. Незважаючи на те, що для всіх гуцулів була характерна забобонність і віра в якісь незвичайні сили в деякій мірі, ще з самої молодості Іван не тільки вірував у ці сили, але навіть і зустрічався з ними. Хлопчик був дійсно незвичайним і любив займатися незвичайними справами, наприклад, подовгу гуляв у лісі, зникаючи там годинами. Під час однієї з прогулянок він побачив дівчину, яка була родом із сім’ї, з якою сім’я Івана завжди ворогувала і навіть билася. Цю дівчину звали Марічка. Зрозуміло, що при цій зустрічі вони моментально зчепилися і почали битися. Але щось раптово сталося, і вони перейнялися один до одного справжньою симпатією. Пізніше Марічка та Іван полюбили один одного. Їх любов була досить незвичайною і напевно багато кого вразила б або здивувала б. Але це ніжне почуття між двома людьми було справжнім таїнством, що читачі зрозуміють лише далі по сюжету. Як відомо, Іван вирушив на заробітки і залишив Марічку. Але після свого повернення він її вже не застав, адже, на жаль, вона загинула. Марічка була єдиною для Івана людиною, яка могла розділити з ним таїнство любові. Після її загибелі хлопець вже ніколи не міг стати щасливим. Він покинув рідні пенати на сім років, одружився, але дружину свою по-справжньому не любив. Він продовжував багато гуляти лісом, але вже на самоті. Його ніхто не розумів, ніхто не був йому настільки ж близьким, як Марічка. Одного разу він почув її голос, але це було лише марево. Він побіг за нею, але теж зірвався з обриву і загинув. Як виявилося, його дружина намовила свого коханця Юру зачарувати Івана, щоб той зрештою загинув.Любов – це дійсно вічна таїна для двох людей. Якщо людина знайшла свою справжню другу половину, вона звикає до неї і вже не може уявити своє життя на самоті чи з кимось іншим. Хтось інший вже ніколи не зможе розділити його вічну таїну, а через це тому, хто втратив свою другу половину, залишається лише чекати смерті і не сподіватися ні на що хороше, прикладом цьому служить Іван.

- Доброго ранку, Анно! Чи можеш ти сформулювати мені справжню ціннісь спілкування?
-Привіт! А чи має це сенс? Як би то ми контакнували зараз, аби не мова?
-Ось тут ти не зовсім маєш рацію! А як же мова жестів? Чи ти забула про інші засоби спілкування?
-Ох, а дійсно! Я й думати забула про це.
- А дарма! Мова - це, звісно, важливо, але то не єдиний засіб спілкування.
-Авжеж. Але яким би засобом спілкування ми не користувалися, спілкування - це дуже важливо, адже так?
-Звісно! А знаєш чому?
-Мабуть, ми маємо взаємодіяти один з одним, ділитися своїми думками через спілкування?
-Так, то вірно!
-Тепер то мені зрозуміло.
- Що саме?
- Зрозуміло те, що справжня цінність спілкування - невичерпанна. Треба цінити свою мову.