Дніпро! Від цього слова спадає з тебе зневіра і втома, і (з/с)цілюєшся ти, ослабле(н/нн)ий, і повертаєш собі жи(т/тт)єдайні сили.
Не в образі водного шляху, не (у/в) вигляді пов(і/е)ні, (не)стримної,буркотливої, не в картині сизого безме(ж/жж)я сповне(н/нн)ого світла, барв і гомону, постає Дніпро. Він є символом нашої сутності, вічного бу(т/тт)я народу, його багат(ц/ст)ва, сили і здоров'я.
Висвітливши (у/в) своїй душ(и/і ) цей символ, воскресаєш, як тлінний Лазар з небу(т/тт)я. Стаєш мов хрест на церковній бані - святий і чистий.
Дніпро…Розділився монолітний і дужий на річки потоки й рукави ніби стомився дорогою й спинитися хоче. Досягаючи столиці він омиває зелені острови тихою гладі(н/нн)ю засинає на лебеди(н/нн)их озерах.
Та допавши до зелених круч Печерська, вириває(тся/ться) на степовий р. Тоді благословляють золотим блиском його (не)стримний біг до моря суворі шпилі Лаврських соборів.
У виділеному реченні розставити розділові знаки
л1совий- л1с-кор1нь, ов-суф, ий-зак.
домашн1й-дом-кор. аш, н -суф1кси. 1й-зак.
прол1сок- про-преф, л1с-кор, ок-зак.
промова- про-преф. мов-кор, а-зак.
приказка-при-преф, казк-кор, а-зак
забудова-за преф, буд-кор, ов- суф. а-зак.
п1дб1г-п1д-преф, б1г-кор.
виграти-ви-преф, гра-кор. т -суф, и-зак
синенький син- кор. еньк-суф, ий- зак
прис1сти при-преф. с1с-кор, т-суф, и-зак
забирайте забир-кор, айт-суф. е-зак
м1сяченьком1сяч-кор. еньк-суф, о-зак
св1тло св1т-кор л-суф. о-зак
береговий берег-кор. ов-суф. ий-зак
малюнок мал-кор юн-суф ок-зак
Тендітні квіти конвалії схожі на дзвіночки або на чепурні капелюшки. Вони неначе висять на тоненьких мотузочках, прив'язаних до головної стеблини. Квітки мають білосніжний колір. Вони дуже ніжні, свіжі та по-весняному радісні.
А листя конвалії має овальну форму. Воно яскраво-зелене, блискуче та гладеньке. Малесенькі квіточки конвалії визирають з-під великого листя, яке неначе захищає їх від весняних дощів.
Я дуже люблю квіти,і конвалія – одна з моїх найулюбленіших. Як може не подобатися її стрункий схилений стан, увішаний ніжними білими дзвіночками? Велике, мов долоня, гладеньке зелене листя с рівненькими тонкими прожилками? Конвалія загортається в них, ніби сором’язлива дівчина. А який чудовий аромат вона має! Мені подобається милуватися, як краплі вранішньої роси легко збігають по зігнутій стеблині конвалії та падають долу.