Діалог-розмову дідуся з онуком про хліб та пшеницю з використанням сполучників підрядності, пропоную скласти так: - Діду, а чого в Україні так шанують хліб? - Онучку, хліб - справжній скарб, що здатний прогодувати кожного з нас. - А чи важко виготовляють хліб? - Так, люди тяжко працюють, щоб хліб потрапив до нашого з тобою столу. - Може, розповіси мені трохи? - Звичайно. Спочатку люди обробляють землю та сіють пшеницю. Потім збирають достиглу пшеничку та відправляють її на млин. Там її переробляють на борошно. А далі, спробуй сам здогадатись, як виготовляють хлібчик. - Мабуть, діду, потім борошно відправляють до пекарні, у якій кулінари випікають смачний хліб. Потім вантажники завантажують його до машини та розвозять крамницями. - Все правильно, онучку. Але ж не лише хліб виготовляють з борошна. - А що ще, діду? - Ще з борошна виготовляють булочки, бублики, печиво, пироги та пиріжки, пампушки та вареники. Тож варто шанувати пшеницю, що нас годує. - Дякую тобі, дідусю, за таку цікаву розмову! - Звертайся, онучку!
- Діду, а чого в Україні так шанують хліб?
- Онучку, хліб - справжній скарб, що здатний прогодувати кожного з нас.
- А чи важко виготовляють хліб?
- Так, люди тяжко працюють, щоб хліб потрапив до нашого з тобою столу.
- Може, розповіси мені трохи?
- Звичайно. Спочатку люди обробляють землю та сіють пшеницю. Потім збирають достиглу пшеничку та відправляють її на млин. Там її переробляють на борошно. А далі, спробуй сам здогадатись, як виготовляють хлібчик.
- Мабуть, діду, потім борошно відправляють до пекарні, у якій кулінари випікають смачний хліб. Потім вантажники завантажують його до машини та розвозять крамницями.
- Все правильно, онучку. Але ж не лише хліб виготовляють з борошна.
- А що ще, діду?
- Ще з борошна виготовляють булочки, бублики, печиво, пироги та пиріжки, пампушки та вареники. Тож варто шанувати пшеницю, що нас годує.
- Дякую тобі, дідусю, за таку цікаву розмову!
- Звертайся, онучку!
Є ще люди сонні, наче сови,
а глухі до слова - це найгірш.
Ти до рідної прислухайсь мови,
прокажи відмінки - це ж як вірш!
Називний питає: хто ти? що ти?
Хоче він про наслідки роботи
і про тебе чути лиш похвали,
щоб тебе як приклад називали.
Родовий доскіпує свого -
хоче знати він: кого? чого?
І про тебе знать, якого роду,
що немає роду переводу.
Все давальний дасть - не жаль йому,
але хоче знать: кому? чому?
Знать про тебе, гожого на вроду,
що даєш і ти свому народу?
У знахідного свої потреби:
він - кого? і що? - питає в тебе.
І кого всі ми за друзів маєм,
і що друзі роблять нам навзаєм?
А орудний хоче знать: ким? Чим?
У труді орудуй разом з ним.
Хоче знать: що здатний ти утнути?
Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?
А місцевий - де? В якому місці?
Хоче знати - у селі чи в місті?
Кличний закликає всіх навколо:
гей, Іване, Петре чи Миколо,
ви не будьте сонні та байдужі -
у житті нема нічого згірш.
Рідна мова! В ній слова - як ружі,
а самі відмінки - наче вірш.НАДЕЮСЬ МОЖЕТ ТЕБЕ ЕТО