До т
1. визначте тему текста
2. визначте три мікротеми тексту. яка група речень розкриває кожну з них?
КВІТИ КАТЕРИНИ БІЛОКУР
Пабло Пікассо відтулив штору на стіні - і на нього глянули квіти... Таки глянули, бо сонце, що вийшло, виборсалося з густої піняви і стало навпроти вікна кабінету, жадібно наткнулося на кожну їхню пелюстку, заходилось пестити їх, ніжити, напувати своїм цілющим теплом. І мальви, півники, чорнобривці, півонії, калачики, жоржини, любисток, ружі, кручені паничі, невісточки, нагідки, королевий світ, волошки, айстри, левкої раптом ожили й потягнулися до світла.
Своїми невидимими корінцями квіти дотягнулися аж до рідної Богданівки, до її чорнозему, без якого вже не могли існувати. Полотно, на якому вони намальовані, зіткане з льону, що виріс на українській землі, фарби - з олії з цього льону, а намалювала їх жінка, яка без цієї землі була б хіба що перекотиполем. За тисячі кілометрів од рідного дому квіти про це не забули, бо Катерина наділила їх своєю пам'яттю.
Пабло Пікассо заплющив очі. Але перед його зором усе одно стояли квіти, виплекані південним сонцем і чистою та буйною фантазією художниці. Такими бачилися йому квіти лише в дитинстві. На теплих пагорбах рідної Іспанії. Тільки в дитинстві їх можна побачити такими радісними і здивованими очима, тільки не затуркана суєтою душа може отак їх відчути. І тепер квіти дивилися на нього очима забутих казок і давно забутих ним радостей, таких чистих і благовісних радостей, які випадають людині лише раз на все життя. їх може подарувати лише батьківщина і дитинство. А ще точніше - батьківщина в дитинстві (За В. Яворівським).
1. Вранці (це було недавно, в березні) ми зібралися біля школи, щоб їхати на районне свято української мови. 2. Чекали Петра (у Петра погана звичка завжди запізнюватися) і розмовляли про се, про те. 3. Раптом Сергій
згадав, – і треба ж таке! – що забув сопілку вдома на дивані. 4. Складав усе в
сумку і от сопілку забув покласти (поки щось десь знайдеш, то знаєте, як
воно буває!). 5. Отак завжди в нас: готуємося до чогось цілий місяць, – скільки про цю підго-
товку розмов буває, скільки метушні! – а коли
доходить до діла, то нам бракує простої зібраності.
ОбъяснениеЩо ж це за поняття таке? Доброта – це гуманність до людей, любов і турбота до оточуючих. Явна ознака доброти – це свідомий прояв добра, корисних справ, які не потребують щось натомість.
Навколишні люди ставляться один до одного по-різному. Одні проявляють увагу і теплоту до інших, а другі не показують ніякої зацікавленості до проблем тієї чи іншої людини.
Наявність другого типу людей на нашій планеті вкрай сумна, бо присутність байдужих, байдужих до всього людей вселяє негативні якості в душі молодих поколінь, які постійно взаємодіють з цими жителями.
Після такого впливу на світлі уми, людина перетворюється на бездушну істоту, якій, крім власних проблем, нічого інше не цікавить. Це дуже трагічно усвідомлювати.
На превеликий жаль, багато хто забув про поняття “доброта”, що споконвіку означало прояв уваги до труднощів інших людей. За добротою значиться те, що в будь-якій ситуації важливо допомагати нужденній в підтримці людині, якщо потрібно, то проявити турботу і увагу до оточуючих.
Слід розуміти, що на доброту здатна тільки сильна людина, бо для слабкої людини – це тягар, що-небудь робити не на користь собі.
Людей, які творять добрі справи, називають особистостями!
Вони можуть зрозуміти страждання будь-якої зневіреної в житті людини, здатні співчувати, співпереживати. А таких людей важко знайти в сучасному світі.
Люди ж, які не бажають мати в своєму серці таку прекрасну якість, як доброта, не представляють собою зовсім нічого, бо їх існування є безглуздим.
Вони затиснуті, пихаті, байдужі. Мати такі негативні якості, значить бути відчуженим від цього світу, оскільки на планеті має панувати добро. Це ми знаємо ще з казок, де зло завжди віддає перемогу добра, тому що так прийнято і так правильно. З цим нічого не поробиш. Якщо людина не здатна на таке високе почуття, значить, вона нікчема.
Доля такої людини не має ніякого сенсу, що дуже прикро і сумно.
Виховувати доброту необхідно з раннього дитинства. Це і очевидно, бо всі ми стикалися з такою ситуацією, як проїзд в автобусі, де важливо збагнути банальну річ: потрібно поступитися старшому поколінню місцем, інакше це вважається проявом неповаги. За це повинно бути соромно не батькам, а дитині, яка не змогла вчасно засвоїти життєвий урок.
Так, доброта – це якість, яка означає прояв турботи і участь до переживань людей. Доброту зобов’язана носити в своєму серці кожна людина на Землі! Тоді і світ зміниться!: