Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.
За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).
Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).
Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.
За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).
Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).
Відповідь:
1. У печі щось бухнуло зашипіло засичало (М. Коцюбинський).
2. Індик крутиться та дметься, іволга летить, сміється. Мавпа
плигає стрибає, мишка з норки виглядає (О. Олесь).
З.Ну, та бабуся хоч і була замотана в хустку, а показала себе
молодчиною. (В.Винниченко).
4.І в передпокої і в коридорі було тихо (Ю.Смолич).
5. На зорі задививсь хлопчина, але своєї не знайшов
(В.-І.Антонич).
6. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця
підступно пролитою кров'ю! (І. Франко)
7. Гуртом вибігли серни, потримтіли на тоненьких ногах, та й
почали щипати траву (М. Коцюбинський).
8. По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до
самого долу (Т. Шевченко).
9. У велике мистецтво вступав, хоч і одержимий бажанням
матеріально підтримати враз збіднілу сім'ю, але й безмірно
закоханиий у музику Іван Алчевський (А. Шелест).
10. Більше не міг сказати ні один, ні другий (І. Франко).
Пояснення: