До ть будь ласка! Підкресліть граматичні центри і назвіть прості й складні,односкладні й двоскладні речення.
1.Споконвік у народі існував звичай: вийшлу з ужитку колиску ніколи не викидати на звалок, її берегли доти, доки люди жили в оселі...
2. Буйні каштани стоять безкінечною шпалерою й тримають на сонці чудесні свічі — свічі своїх квіток .
3. Весело і тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! . 4. Боже великий, єдиний! Нам Україну храни!
5. Поле напилося сонця, надихалося вітрами, навмивалося дощами та грозами, і під снігом та ожеледдю мерзло, і під осінньою мжичкою дригоніло 6. Багато великих див, низку чудес світу створили люди за своє земне існування, але найбільшим з див було і є слово
7. Не зрадь у душі оцей край журавлиний
8. Ранок біг білобрисим хлоп’ям, на ходу попиваючи роси.
З-за досить густого лісу дуже повільно викотилася пишна діжа місяця.
досить густого - прислівникове; прилягання
густого лісу - іменне; просте; узгодження
дуже повільно - прислівникове; просте; прилягання
повільно викотилася - дієслівне; просте; керування
пишна діжа - іменникове; просте; узгодження
діжа місяця - іменникове; просте; прилягання
Позолочене сонцем листя, черкаючись об віття, тихо шелестить.
Позолочене листя - іменникове; просте; узгодження
позолочене сонцем - дієслівне; просте; керування
черкаючись об віття - дієслівне; складне; прилягання
тихо шелестить - дієслівне; просте; керування
Вже сонце (підмет) стало завертати (складений присудок) на вечір. Долини й гори (2 підмети) були засипані (складений присудок) свіжим білим снігом. Я (підмет) заздрю всім (складний присудок), у кого є слова.
Будеш, (присудок) батьку, панувати, поки живуть (присудок) люди (підмет).
А дівчина (підмет) в неї була як квіточка (складний присудок).
Він, (підмет) може, теж коваль (складний присудок)?
У нього очі (підмет) - наче волошки (присудок) в житі.
Не хапати зірок з неба - не робити великих успіхів; клювати носом - дрімати, ловити гав - не бути уважним, вскочити в халепу - потрапити у неприємність, накрити мокрим рядном - злякати.