До ть будь ласка Розв’язати тестові завдання.
1. Складносурядним є речення
А Карі Марусині очі ніби дратували нерви, не сходили з думки, проганяли сон із його очей.
Б По обіді найняли здорового дуба й два човни, бо компанія була чимала, і зараз по обіді
попливли вгору Дніпром до Вишгорода.
В Ломицький заплющив очі і силкувався заснути, а сон його не брав.
Г Надивившись на чудовий вечірній вигляд, ми зійшли з гори на самий берег і посідали під
кручею на широкому пороні, що стояв у березі.
Д Надворі була розлита така розкіш, така свіжість, що нікому не хотілось і вставати з порона й
лагодитись у дорогу.
2. Складнопідрядним означальним є речення
А Там, де березина витісняла сосну та пропускала паруси сонця, усе було залите зеленим
бенгальським вогнем.
Б Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золоту арфу.
В Щоб кошові отамани не забували свого місця й не зневажали рядових козаків і взагалі козацтво,
старі січовики посипали їх голову піском або мазали багнюкою.
Г Євангеліє Петра Калнишевського має дорогоцінну оправу, яку виконав у 1760 році
найпопулярніший і найталановитіший на той час український золотар – киянин Іван Равич.
Д Багато зусиль доклали кошовий отаман Петро Калнишевський і запорозький архімандрит
Володимир Сокальський, щоб переконати козаків скоритися імператорській волі.
3. Безсполучниковим є речення
А Ні спека сонця, ні бурі, ні морози – ніщо не вб’є любов мою живу.
Б Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.
В І гірко в нічній глушині запалять люльки серед моху старі бородаті пні – підданці царя Гороха.
Г Ударив дятел міцно по корі – і луна горою пішла, пішла.
Д Із очей у хлопця – дощ.
4. Складнопідрядним з’ясувальним є речення
А Коли соловей спить уночі біля сірої грудки землі, то й пісня спить разом із натомленою
пташкою.
Б Оте тукання костура нагадує дівчині, як падають яблука.
В Чим завзятіше співають жайворонки, тим дружніше колосяться ниви.
Г Побіля старого дуба, що височіє на сільській околиці, синіми пелюстками сміються й сміються
фіалки.
Д Якби не водилось жайворонків, то, мабуть, земля ніколи б не була така прекрасна!
5. Складнопідрядним з підрядним міри й ступеня є речення
А Чули ви, як напровесні рано жайворонкова пісня бриніла?
Б У великому місті в розкішну теплицю дівчина прийшла молода, бо серцем почула весну-
чарівницю.
В Так радісно тримати твої долоні в цій кімнаті, де в низькім поклоні схилились айстри на
овальний стіл.
Г Я б на барву барву накладала й малювала б щирим самоцвітом отак, як сонечко пречисте літом.
Д Сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється.
6. Складнопідрядним з підрядним місця є речення
А Там, де не згодні життям платити за збереження гідності, розплачуються гідністю за збереження
життя.
Б Тільки той народ, який вшановує своїх героїв, може стати великим.
В Коли я йшла стежиною до річки, травинка із-під ніг мені всміхнулась.
Г Усі наші мрії можуть збутися, якщо ми маємо сміливість переслідувати їх.
Д Хоч у житті стрічав тебе я рідко, та все ж мені той спогад серце гріє.
На сьогоднішній день людей з особливими потребами нараховується близько 3 млн
на 46 млн. населення, в нашій державі цей факт призводить до виникнення низки
проблем, пов'язаних із їхньою соціалізацією.
Більшість наших співвітчизників, виїжджаючи за кордон, дивуються, як тут багато інвалідів. Не те, що у нас! Але в Україні людей з обмеженими можливостями не менше, ніж у інших країнах світу. Можливо навіть більше. Вони просто не виходять на вулиці. А все тому, що вулиці, кафе, кінотеатри і навіть оточуючі не готові їх прийняти.
Чи часто ви зустрічаєте на вулицях вашого міста світлофори з дублюванням сигналу звуком, рельєфне мощення вулиць, адекватні пандуси, дублювання написів шрифтом Брайля та інші ознаки створення так званого доступного середовища?
Згідно з даними ООН, від 10 до 15 відсотків населення Землі, а це майже 1 мільярд осіб, є інвалідами тією чи іншою мірою. І в Україні цей відсоток не менше. Вони являють собою найчисельнішу групу меншин. І комфорт цих людей - не їхня приватна, а наша спільна проблема.
У 2008 році набула чинності Конвенція про права інвалідів і Факультативний протокол до неї. Її підписала і Україна. Документ зобов'язує країни. які приєдналися до неї, заохочувати, захищати і забезпечувати повне і рівне здійснення всіма інвалідами всіх прав людини і основних свобод, а також розглядати проблематику інвалідності через призму прав людини.
Якщо говорити простою мовою, Конвенція вимагає ставитися до людей не як до нещасних отримувачів гуманітарної до , а як до повноцінних членів суспільства.
На Заході в останні десятиліття справді зуміли змінити розуміння суті інвалідності. Зараз увага все менше і менше загострюється на тому, що не так з людиною. Натомість інвалідність визнається більше як наслідок взаємодії індивіда з довкіллям, яке не враховує особливостей індивіда та обмежує його участь у повноцінному житті суспільства. Цей підхід називають соціальною моделлю інвалідності.
Наприклад, ми часто стикаємося з тим, що люди з обмеженими можливостями не беруть участі в звичних нам справах, не працюють поруч з нами, не вчаться в університеті, не голосують на виборах в сусідніх кабінках. Але це відбувається не через їхню нездатність це робити. Найчастіше - це наслідок недостатньої підготовленості середовища і оточення. Людям з особливими потребами необхідна наша підтримка і до саме в усуненні "бар'єрів", але в жодному разі не жалість або поблажливість.
Наприклад, на багатьох європейських фестивалях і концертах до квитка для людини з обмеженими можливостями безкоштовно надається квиток для супроводжуючого. В аеропорту Мюнхена для всіх, хто з яких-небудь причин не може самостійно здійснити посадку на рейс, існує спеціальна служба, яка забирає людину прямо з дому і допомагає зайняти своє місце в літаку. І це все, звісно ж, входить у вартість квитка.
Що стосується інфраструктури, то і тут дуже рідко до чогось можна причепитися. Автобуси і вагони метро облаштовані спеціальними пандусами, на кожній станції підземки зазвичай є ліфт, а якщо знадобиться до , то черговий по станції або водій зробить усе, щоб людина відчувала себе комфортно.
Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.
За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).
Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).