Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. Прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. Тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. Проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла. В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені. Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм. Недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий. Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби. Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням і кали¬на... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.
Було 2 брати. і кожен хотів мати поле пшениці. одного сонячного дня пішли брати до одного пана, якій мав 1 чарівне зернятко. пан сказав відгадайте мою загадку. що насвіті найсиачніше, а що наймеліше. пішли два брати додому думали , гадали і розвязали. прийшли до пана. перший брат каже насвіті на йсмачніче це пане ваші кабати, а наймеліше гроші. пан каже брехня , а ти 2 що скажеш наймеліше сон, а найсмачніше матінка природа, вона нас годує.пАн каже правда правда. тримай зерно посади його, водою полий і скажи рости зерно моє рости, пшеницю пренеси. так і зробив наймолочий брат. і було в нього велике поле пшеницв.і жили усі довго, і щасливо. а перший брат немав нічого, тільки жінку і дочку. от і казоцьті кінець, а хто слухав молодець!
В садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. Це дари щедрої господині-осені.
Оксамитовий запах осені відчувається скрізь. Проте найбільше його чути в повітрі. І тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. А птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. Вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. На дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. Весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним краєм.
Недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. Після її приходу увесь ліс став немов золотавий. Стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. Тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. А ось гордо стоять могутні велетні. То дуби. Лиш де-не-де багряніють красені-клени. Пишається своїм вбранням і кали¬на... А ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.
йсмачніче це пане ваші кабати, а наймеліше гроші. пан каже брехня , а ти 2 що скажеш наймеліше сон, а найсмачніше матінка природа, вона нас годує.пАн каже правда правда. тримай зерно посади його, водою полий і скажи рости зерно моє рости, пшеницю пренеси. так і зробив наймолочий брат. і було в нього велике поле пшеницв.і жили усі довго, і щасливо. а перший брат немав нічого, тільки жінку і дочку. от і казоцьті кінець, а хто слухав молодець!