ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА!!
Українська мова.
Прочитайте уривок з давньогрецького міфу "Мелеагр", переказано К. Гловацького. Випишіть речення з відокремленими прикладками, відокремлені приклади підкресліть.
У Калідоні, найбільшому місті сонячної Етолії, володарював колись цар Ойней. Мав він дружину --- теж царського роду --- Алфею, що народила йому сина, гарного дужого хлопця, якого нарекли Мелеагром.
Було це взимку. Алфея, ще слаба, сиділа в своєму покої біля домашнього вогнища і колисала сина, що спав поруч у батьковому бойовому щиті. Уже западав присмерк, і палахкотливий вогонь кидав на стіни химерні тіні.
Раптом Алфеї причулись якісь голоси. Вона озирнулась і завмерла. Якісь три жінки, високі,ставні,суворі, повільно наближалися до неї.
--- Ми --- Мойри, богині долі! --- почула Алфея дивний неземний голос. --- Радій, царице! Ти народила дитину, що вирізнятиметься з-поміж усіх своєю вродою і силою.
--- Радій, царице! --- вторувала їй друга богитя. --- Твого сина чекає невмируща слава героя.
--- Так, він буде героєм, --- суворо додала третя богиня, --- тільки якщо доживе. Адже йому судилося померти, коли догорить оте поліно в твоєму вогнищі.
І враз богині щезли, наче їх і не було тут ніколи. Алфея схопилася на ноги. "Коли догорить оте поліно..." А воно ж уже догорчє! Цариця кинулася до вогнища і голими руками вихопила поліно з вогню.
Кваплячись, Алфея занурила поліно у воду, а коли воно перестало тліти, висушила його і сховала в найбільшу свою скриню на самісіньке дно...
Минули роки. Мелеагр виріс у ставного, дужого юнака, що справді вирізнявся серед інших своєю вродою і силою. На численних змаганнях та грищах він завжди перемагав, а вдома був до радістю батькам.
У тій країні, сонячній Етолії, земля щороку добре родила, та якось етолійці зібрали на диво великий урожай, і цар Ойней звелів урочисто принести щедрі жертви на подяку безсмертним богам.
Сам цар Калідона разом із жерцями приносив ті багаті жертви. Насамперед --- найвищому богові Зевсу та його дружині Гері, опікунів родини й шлюбу; його сестрам: богині родючості й хліборобства Деметрі та Гестії --- охоронниці домашнього вогнища; Зевсовому братові Посейдону, могутньому володарю безкрайогоморя. А потім принесли жертви Зевсовим синам і дочкам: богові скотарство і божественному вісникові Гермесу; неперевершеному майстрові --- богу Гефесту; веселому богові вина й виноградарства Діонісу; славетному кіфареду і стріловержцю Аполлону; мудрій войовниці Афіни Палладі та золотій Афродіті, богині кохання.
Усім найбільшим богам віддячили калідонці, тільки забули богиню мисливства Артеміду. Образилася норовлива богиня і надумала негайно помститися етолійцям.
2. Загальна характеристика: двоскладне, односкладне; ускладнене, неускладнене; повне, неповне; поширене, непоширене.
3. Характеристика граматичної основи:
• підмет (простий чи складений, морфологічний аналіз підмету);
• присудок (простий дієслівний, складений іменний, складений дієслівний, морфологічний аналіз присудка).
4. Другорядні члени речення (група підмета):
• означення (узгоджене, неузгоджене);
• додаток (прямий, непрямий);
• види обставин.
5. Другорядні члени речення (група присудка).
Просте, двоскладне, поширене, ускладнене речення.
Ускладнюючі компоненти: порівняльний зворот — наче зачарований велетень — виконує функцію обставини дії; дієприкметниковий зворот — покритий і пронизаний наскрізь сонячним сяйвом — виконує функцію означення до підмета.
Така погода нагадувала мені пізню весну, коли зима буває досить затяжною, як цього року осінь. В таку пору весь світ ніби завмирає в очікуванні природних змін. Але очікувати на весну все ж таки не так сумно, як гати за вікном похмуру та непривітну пізню осінь. Бо весною с кожним днем все веселіше припікає сонечко, а восени за вікном кожний день залишається одноманітність похмурих днів. Здається, що ніколи не буде змін, і це визиває у людей нудьгу і погіршує настрій. І хоча й кажуть, що у природі немає поганої погоди, мені здається, що це не так, бо стан природи відображається в людях та в їх настрої, як у дзеркалі.
Пройшла половина грудня і нарешті у небі закружляли такі довгоочікувані сніжинки. Спочатку вони були зовсім крихітні та рідкі, але потім становились все більші і частіші, доки на почався справжній снігопад. Нарешті, дождалися! Цей сніг розтане вже не скоро. На радість дітям і дорослим він змінить зовнішній вигляд дерев, будинків, вулиць, та й люди також зміняться в кращу сторону та поліпшиться їх настрій.
Ось я іду по тихій і спокійній вулиці На будівлях, деревах і доріжках лежить пухнастий сніжок, який переливається в променях зимового сонця. Маленькі зірочки, які повільно злітають з неба, обережно сідають на мій ніс і щоки, ніби мовчазливо повідомляють мені про прихід моєї улюбленої пори року – справжньої сніжної і морозної зими.
Усі сніжинки мають різноманітну форму і зовсім не схожі одна на одну. Я звертаю увагу, як на рукаві затримується одна з цих сніжинок і ненадовго дозволяє милуватися собою. Раптом пухнаста шестикутна красуня з красивими перетинками починає танути і зникає, залишивши після себе лише маленьку краплину води. Сніжинка зникає, але на душі надовго залишається почуття моєї причетності до природи та зимової краси.
А білі зірочки все падають і падають з м’якого, просвітленого і затишного зимового неба, вкриваючи білим іскристим килимом притихлу землю, щоб захистити її від лютих морозів.
Я дуже люблю зиму з її непостійністю, чарівністю, її морозами і жорстокими хуртовинами, привабливістю білого покривала та гомоном дітвори на ковзанках. Я кожний рік з нетерпінням чекаю прихід цієї дивовижної пори, яка приносить з собою гарний настрій, зимові свята та неповторні розваги. А ще зима мені подобається за те, що кожний раз після лютих морозів, снігопадів і хуртовин врешті-решт наступає весна, яка несе усім нам нові сподівання та надії. Ми б ніколи не змогли в повній мірі оцінити усі переваги літа, якби не знали справжньої української зими.