я не прихильник дивитися телевізор але фільми люблю . мене вабять інформаційні фільми на соціальну тему . це можуть бути також різні программи. тож якщо б я був(була) режисером я б зняв(зняла) фільм про якусь соціальну проблемму або питання . наприклад це тема чорнобиля . той подвиг ліквідаторів який простий народ вважає справжнім спасінням і то справді є так. якщо б не хоробрість тих людей то мирний атом перебив увесь світ, і кожний хоч і потрохи та дозу опромінюання отримав. тому я б зняла фільм саме на цю тему. хоча декотрі вважають що нічого цікавого в цьому не має. я маю протилежну думку у всілякій ситуації є якась цікава "золота " середина. саме вона змушує задуматися над змістом фільмів людей які просто дивляться телевізор або запис. на мою думку фільм повинен бути простим до сприйняття, саме для того щоб він залишився у пам'яті і душі кожного глядача. якщо б я був(була) режисером я б зняв(зняла) саме такий фільм.
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу. У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу. Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми. Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці. Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто гали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало. Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.
я не прихильник дивитися телевізор але фільми люблю . мене вабять інформаційні фільми на соціальну тему . це можуть бути також різні программи. тож якщо б я був(була) режисером я б зняв(зняла) фільм про якусь соціальну проблемму або питання . наприклад це тема чорнобиля . той подвиг ліквідаторів який простий народ вважає справжнім спасінням і то справді є так. якщо б не хоробрість тих людей то мирний атом перебив увесь світ, і кожний хоч і потрохи та дозу опромінюання отримав. тому я б зняла фільм саме на цю тему. хоча декотрі вважають що нічого цікавого в цьому не має. я маю протилежну думку у всілякій ситуації є якась цікава "золота " середина. саме вона змушує задуматися над змістом фільмів людей які просто дивляться телевізор або запис. на мою думку фільм повинен бути простим до сприйняття, саме для того щоб він залишився у пам'яті і душі кожного глядача. якщо б я був(була) режисером я б зняв(зняла) саме такий фільм.