ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА

Розтавити розділові знаки пропущено, є слова з орфографічними помилками, в окремих словах на місці пропусків вставити потрібні букви, правильно записати слова зі скісною рискою). Записуємо відредагований текст.

Диктант

Перше знайомство

Потріскуючи копитами оксамитовий олень наближався до виликого табуна свійських оленів. Троє оленів дуже далеко відійшли від табуна. Вони пройшли черес пасмо горбів і знайшли багато паші під снігом.
Їх і почув оксамитовий олень потягши носом повітря. Хоча запах був не/зовсім зв..чайним, але це бе..перечно були олені. Дикий олень об..режно наближався доних.
Один із свійських оленів повирнувся до н..ого. Оксамитовий олень здригнувся. Був один момент, коли він хотів кинутись навідь навтіки, проте олень не/виявив до ного ворожості, і він зостався. Вони девились один одному увічі. Інші два перистали жувати і собі підвели голови. За хв..лину два олені, - один свійский другий дикий, - терлись шиями один об одного. Так
відбулося перше знайомство. Потім усі вчотирьох вирішели спочивати. Один олень підгорнув ноги і ліх. Троє в тому числі й оксамитовий продовжували навстоячки жувати жуйку.

М..сяць виплив зза хмари наче чов..н зза острова і залив своїм сяйвом тундру.
​

Людяність - це духовний вияв нашої сутності. Це наше ставлення до оточення. Але перш ніж говорити про це, з*ясуємо хто така людина і як вона формує своє оточення. Людина - істота суспільна і у першу чергу, потрібно згадати правило за яким вона має право дійсно вважатися людиною. Це правило - просте і знайоме всім з самого дитинства -  вчинене тобою,завжди відзеркалюється від інших. Тому оточення приймає за людину лише тих, хто випромінює щирісь, добро, повагу, толерантнтість, та все те що є моральними правилами. Злих, заздрісних, скупих суспільство відштовхує. На основі цього , я вважаю, що людяність - це всі наші вчинки, що повертають до нас суспільство.

Мій твір буде буде про те, що друг справді “пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим.Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. Раптом із-за рогу вискочила зграя собак. Вони всі голосно загавкали. А одна невелика “моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. Ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.Поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. Я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. В цей час невеликий, але дуже злий собака майже наздогнав мене. Але Максим врятував мене від нього.Почувши грюкіт, Максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. Він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. Пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. Собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.Максим допоміг мені дістатися мого двору. Він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. За все це я йому дуже вдячний.Я написав цей шкільний твір саме про Максима, тому що він — вірний друг, найкращий товариш!