На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.
2-А
3-А
4-А
5-Розумний хлопчик, розумна думка, розумне обличчя
Ніжний дотик, ніжне сонечко, ніжна усмішка
Ніжний (ч.р.) ніжна(ж.р.) ніжне(с.р.)
Розумний(ч.р.) розумна(ж.р.) розумне(с.р.)
Морські хвилі, апельсиновий сік, голосний спів, дерев‘яний стіл.
Морські закінчення (і) апельсиновий закінчення (и й) голосний закінчення (ий) дерев‘яний закінчення (ий).
7
Килим (який?) багряний. Листя (яке?) золоте. Хмарки (які?) кучеряві. Повітря (яке?) прозоре. Павутини (які?)легенькі.
Багряний закінч. (Ий) золоте закінч. (Е) кучеряві закінч. (І) прозоре закінч. (Е) легенькі закінч.(і).
8
Білочка маленька, працьовита, руденька, пухнаста, лісова.
Постав Середечко якщо не тяжко❤️
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.