До ть будьласочка! В українській мові є дієслова, які звучать майже однаково і мають те саме значення або близькі за значенням, проте належать до різних дієвідмін. При змінюванні за особами ці слова мають різний правопис. Визначте дієвідміну цих слів. Наприклад:
Гуркотати - гуркотіти; Бурмотіти - бурмотати; Свистати - свистіти;
я гуркочу - гуркочу;
ти гуркочеш - гуркотиш;
він гуркоче - гуркотить;
ми гуркочемо - гуркотимо;
ви гуркочете - гуркотите;
вони гуркочуть - гуркотять.
І дієв. ІІ дієв.
1. Гуркотати – гуркотіти. 2. Бурмотіти – бурмотати. 3. Свистати – свистіти. 4. Слатися – стелитися. 5. Хропіти – хропти. 6. Волокти – волочити. 7. Рости – ростити.
- А що я маю зробити?
_-Ти маєш поскладати свої речі у шафу, скласти іграшки в нішу під диваном і повитирати пил.
- Матусю, це забагато для мене!
- Любий, то ти вважаешь, що для мене прибрати всю хату то не забагато, а для тебе прибрати свої речі і витерити пил це багато?
- Ну мамо!
- Що? Що таке?
- Давай я тільки пил повитираю.
- Ні, ти зробиш все і ще квіти польєш!
- Ну добре, добре, бо ще посуд скажеж помити!
- Ось і домовились! До речі, стосовно посуду...
- Мамо!
- Гаразд, не треба.
- Ну все, починаймо прибирання, бо я ще на вулиці хочу пограти.
- А уроки коли робитимеш?
- Ввечері.
- Гаразд, ставаймо до роботи.
Та неправильно мислять ті, хто вважає, що вихованість зводиться лише до гарних манер. Коли говоримо "вихована людина", ми маємо на увазі щось більш глибоке в людині, і передусім внутрішню інтелігентність. А це означає бути уважними до інших, тактовними, скромними.
Бути ввічливою, вихованою, витриманою людиною не так-то легко. Тут потрібні і самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, почуття поваги до інших людей, до колективу, відповідальність за свої вчинки перед суспільством.