В
Все
М
Математика
А
Английский язык
Х
Химия
Э
Экономика
П
Право
И
Информатика
У
Українська мова
Қ
Қазақ тiлi
О
ОБЖ
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
У
Українська література
М
Музыка
П
Психология
А
Алгебра
Л
Литература
Б
Биология
М
МХК
О
Окружающий мир
О
Обществознание
И
История
Г
Геометрия
Ф
Французский язык
Ф
Физика
Д
Другие предметы
Р
Русский язык
Г
География
voborocha
voborocha
23.06.2021 17:02 •  Українська мова

До іть! Контрольний твір розповідного характеру в художньому стилі певних дій на основі власних із використанням дієприслівникових зворотів. Потрібно назву та план​

Показать ответ
Ответ:
dodpddpfp
dodpddpfp
22.04.2021 12:51

Жили були два півника. Тук і Тік. Так вони дружили, що і сказати важко. Але одного дня, коли вони збирали урожай до них підійшла лиха чаклунка, яка була перевдягнена в купця. Вона не любила коли хтось дружить і вона хотіла їх посварити. Ось вона підійшла до них і попросила води. Коли Тік збігав за водою, Туку вона дала кукурудзу. Звичайну на на вигляд кукурудзу. Тук з'їв її і враз посварився з Тіком. А сам пішов до чаклунки, прислужувати їй. Тік довго  думав як врятувати брата і пішов його шукати. По дорозі він зустрів Лося. Він спитав в нього чи не бачив він такого не великого на зріст з червоним чубчиком півника? Лось якраз бачив його і сказав куди він пішов. Потім Тік зустрів по дорозі Голубку. Розпитав у неї про Тука і вона відповіла що його бачила. Далі він прийшов до хати лихой чаклунки, коли Тука вона послала працювати на город. Він благав її, щоб вона повернула йому друга. Чаклунка сказала йому:

 - Гаразд. Я зніму чари з нього якщо ти принесеш мені 150 лір*.

 - Та де ж я візьму стільки грошей? 

 - Незнаю, але ти повинен принести їх до півночі. Якщо ти не принесеш їх до півночі мої чари посиляться і твій друг назавжди буде служити мені.

 І він пішов шукати 150 лір. До піночі він їх знайшов. Точніше йому дала їх королева. Вона до йому. Опівночі він приніс злій чаклунці гроші і вона розчарувала його брата.! Кінець.

0,0(0 оценок)
Ответ:
FSoxGy
FSoxGy
04.10.2022 16:29
Тато з мамою збираються іти на ярмарок до Сігету. Господи, яка то радість для нас! Починаємо ковтати слину та облизуватись від згадки про солодку халву, глюкоз та бісквіти в позолочених папірцях. – На кого б малого залишити? – питається більш сама у себе мати. Це про Іванка, бо я вже першокласник, нівроку! Коли вийду з школи, то перш зупиняюсь дражнити Калаїшину собаку, поки бідна не захрипне гарчачи, опісля перехожу дорогу сисикатися з Семенишим гусаком, а вже потім іду в гості до старого Микити, який вгощає мене медом, поки я розказую йому всі шкільні новини, бо старого Бджолу, як його прозвали хлопці, страх цікавить знати все. І ось, як бачите, поки доплентаюся додому, тато з мамою могли б не з Сігету, а з Бухаресту повернутися. – Може, у Марії Гафіїної? – допомагає їй тато. – Та де? – махає рукою мама. – Відколи ці бешкетники взули її кота в горіхові шкаралупи ні чути не хоче. – А в старої Олени? – Ні та не захоче, бо носилися верхи на її козі. – А в Параски? – продовжує тато. – Глечик з молоком розбили. І так перелічили всіх сусідок, але на кого залишити Іванка – не знайшли. – Ну і славні в мене бахури, є чим гордитись, – погрозив нам тато пальцем. Я нібито не побачив того, а Іванко ані пис... Запхав по лікті руки у кишені і мовчки гойдає собі ногами та раз у раз на мене поглядає, немов хоче сказати: «Бач, яка я поважна особа, ось скільки клопочуть собі голови, поки вирішать на кого мене залишити». – А може б пішов з ним у школу? – киває тато головою у мій бік. – Йому олівець та клаптик паперу, і сидітиме тихо, як риба у воді, чи не так, Іванку? Іванко мовчки махає головою, що так, а мені приходить завити, як Николаїшина собака. Знаю я те «як риба у воді», – лиш його зачепить якийсь хлопець, розквасить губи і верещить, як у зубного лікаря. Ще не встигли ми добре через поріг класу переступити, а вчитель до нас: – Сьогодні в нас відкритий урок, інспекція приходить аж з Бая Маре, то ж молю вас, діточки, будьте чемні та тихі, аби муху чути в класі, а коли вже хочете щось сказати, то підіймайте гарненько два пальці вгору, добре? У нас від тої «інспекції з Бая Маре» аж мороз спиною поліз. Учитель повісив на стіну картину, на якій була намальована оса і, дивлячись на інспекторів почав: – Сьогодні будемо вивчати букву С. Ось тут на картині намальована оса, а під нею знаходяться три букви: буква О, буква С та буква А. Хто з вас може прочитати разом слово, написане під малюнком? Ми ні пис... Вчитель інспекцію питає, думаємо собі, бо інакше не радив був нам зберігати тишину, «аби муху чути в класі». – Ну, що написано під малюнком? – повторює вчитель. В класі, мабуть, ні одної мухи, бо інакше б її чути, така тиша. – Ну, тоді скажіть, що тут намалювано? – вказує вчитель на осу. Ми ні пис... А Іванко враз пирск, два пальці вгору. – О молодець! – похвалив його вчитель, і до інспекторів: – Він ще не ходить до школи, – а потім до Іванка: – Ну, скажи нам, Іванку, що намальовано на цім малюнку? Іванко надувся, як індик, і голосно крикнув: – Муха! Весь клас вибухнув сміхом, навіть учитель з інспекторами розсміялись, а Іванко вже квасить губи, ось-ось заверещить. Хіба не знаю я, те «тихо, як риба у воді»?
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Українська мова
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота