Іменники поділяються на відміни залежно від роду й закінчення, а в 4 відміні - ще залежно й від суфікса. До 1 відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням а, я: трава, Ілля, суддя, староста. До 2 відміни належать іменники чоловічого роду без закінчення та середнього роду з закінченням о,е, я: дуб, край, поле, горе, дерево, знання. До 3 відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням, а також іменник МАТИ: ніч, тінь, совість. До 4 відміни належать іменники середнього роду з закінченням я , у яких при відмінюванні з'являються суфікси ат, ят, ен: теля - теляти, курча - курчати, плем'я - племені, ім'я - імені.
У неділю вранці Мишко, Юрко та Василько вирушили до лісу по опеньки. Найбільше радів прогулянці Васильків Рябко, який гасав навколо по кущах.
Хлоп'ята йшли туди, де кілька років тому вирубали ділянку лісу. Раптом Рябко насторожився, загарчав і кинувся в гущавину... Хлопці побігли за ним. А коли зупинились, то побачили сіренького зайчика. Юрко та Мишко притримували Рябка, щоб той не покусав звірятка. Зайчик був ще зовсім маленький і здавався зовсім безпорадним. Та тільки Василько захотів погладити знахідку, звірятко стрімко підвелося і пострибало по стежці в бік дерев. Рябко тихо і з цікавістю гав за хлопцями, навіть не гавкнув.
Хлопці з повними кошиками грибів та чудовими враженнями поверталися додому. Вони ще довго згадували і говорили про зайчика.
До 1 відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням а, я: трава, Ілля, суддя, староста.
До 2 відміни належать іменники чоловічого роду без закінчення та середнього роду з закінченням о,е, я: дуб, край, поле, горе, дерево, знання.
До 3 відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням, а також іменник МАТИ: ніч, тінь, совість.
До 4 відміни належать іменники середнього роду з закінченням я , у яких при відмінюванні з'являються суфікси ат, ят, ен: теля - теляти, курча - курчати, плем'я - племені, ім'я - імені.
У неділю вранці Мишко, Юрко та Василько вирушили до лісу по опеньки. Найбільше радів прогулянці Васильків Рябко, який гасав навколо по кущах.
Хлоп'ята йшли туди, де кілька років тому вирубали ділянку лісу. Раптом Рябко насторожився, загарчав і кинувся в гущавину... Хлопці побігли за ним. А коли зупинились, то побачили сіренького зайчика. Юрко та Мишко притримували Рябка, щоб той не покусав звірятка. Зайчик був ще зовсім маленький і здавався зовсім безпорадним. Та тільки Василько захотів погладити знахідку, звірятко стрімко підвелося і пострибало по стежці в бік дерев. Рябко тихо і з цікавістю гав за хлопцями, навіть не гавкнув.
Хлопці з повними кошиками грибів та чудовими враженнями поверталися додому. Вони ще довго згадували і говорили про зайчика.