Нещодавно я із своєю сім'єю поїхала до лісу, щоб назбирати грибів і ягід. Погода була чудовою, і нічого не нагадувало про небезпеку. Та раптом, пішов дощ. У цей час моя матуся покликала татка, який був зі мною, щоб він розібрався у грибі - можна його зривати, чи він отруйний. Я залишилася сама серед галявини, а дощ ставав дедалі сильнішим. Раптом, я почула у кущах якийсь гуркіт, і тієї ж миті прямо на мене йшов величезний ведмідь. Я сильно злякалася, але згадала, що не можна верещати, а треба зробити вигляд, нібито я не жива. Я так і зробила, і впала на землю. Ведмідь підійшов, понюхай мене, зрозумів, що я не дишу, і пішов собі далі. Ця ситуація мене сильно налякала, але я була рада, що не пропустила урок природознавства, і запам'ятала, що треба робити у такій ситуації.
Объяснение:
Нещодавно я із своєю сім'єю поїхала до лісу, щоб назбирати грибів і ягід. Погода була чудовою, і нічого не нагадувало про небезпеку. Та раптом, пішов дощ. У цей час моя матуся покликала татка, який був зі мною, щоб він розібрався у грибі - можна його зривати, чи він отруйний. Я залишилася сама серед галявини, а дощ ставав дедалі сильнішим. Раптом, я почула у кущах якийсь гуркіт, і тієї ж миті прямо на мене йшов величезний ведмідь. Я сильно злякалася, але згадала, що не можна верещати, а треба зробити вигляд, нібито я не жива. Я так і зробила, і впала на землю. Ведмідь підійшов, понюхай мене, зрозумів, що я не дишу, і пішов собі далі. Ця ситуація мене сильно налякала, але я була рада, що не пропустила урок природознавства, і запам'ятала, що треба робити у такій ситуації.