Уже світає. Яринка прокинулась від ласкавого співу пташок.
—Доню, добрий ранок— сказала мати.
Її звали Наталія, вона була роботящую жінкою. Все робила сама, адже батько Яринки (Анатолій) помер від туберкульозу. Ната любила свою донечку понад усе на світі, вона присвячує їй все своє життя.
—Мамо, привіт. Може приляжеш? Я до тобі з домашніми обов'язками.
—Яринко, відпочиваю. Сходи пограй на вулицю.
Насправді, Яринка цього і чекала, щоб мати випустила її на вулицю, адже вона мріяла знайти скарб, про який їй розповідала бабуся. Він знаходиться на горі Фузита. На цій горі лежить скриня, а в ній купа золотих монет за які можна купити щозавгодно.
Яринка перевдягнулась, взяла з собою торбинку з тьома сухарями у ній, і пішла за своєю мрією. Йшла вона довго, день, два, три. Мати вдома не покоїлась за доньку, бо не знала де вона, але бабуся заспокоювала її тому що знала же Яринка.
Видніється гора, дівчинка втомилась, але тут вона побачила, що щось поблискує це була скриня, Яринка знайшла скарб! Вона відкрила її і пересипала монети собі в торбинку...
Уже світає. Яринка прокинулась від ласкавого співу пташок.
—Доню, добрий ранок— сказала мати.
Її звали Наталія, вона була роботящую жінкою. Все робила сама, адже батько Яринки (Анатолій) помер від туберкульозу. Ната любила свою донечку понад усе на світі, вона присвячує їй все своє життя.
—Мамо, привіт. Може приляжеш? Я до тобі з домашніми обов'язками.
—Яринко, відпочиваю. Сходи пограй на вулицю.
Насправді, Яринка цього і чекала, щоб мати випустила її на вулицю, адже вона мріяла знайти скарб, про який їй розповідала бабуся. Він знаходиться на горі Фузита. На цій горі лежить скриня, а в ній купа золотих монет за які можна купити щозавгодно.
Яринка перевдягнулась, взяла з собою торбинку з тьома сухарями у ній, і пішла за своєю мрією. Йшла вона довго, день, два, три. Мати вдома не покоїлась за доньку, бо не знала де вона, але бабуся заспокоювала її тому що знала же Яринка.
Видніється гора, дівчинка втомилась, але тут вона побачила, що щось поблискує це була скриня, Яринка знайшла скарб! Вона відкрила її і пересипала монети собі в торбинку...
а) Мені щемко, так щемко на душі. 3. Прислівник.
б) Не можна звикнути до неволі. 5. Інфінітив.
в) Треба було поспішати. 5. Інфінітив.
г) Чернетку, звісно, зроблено раніше. 4. Безособова форма на -но, -то.
д) У такі дні особливо мріялося про Україну. 1. Безособове дієслово.
е) І тоді хочеться жити, працювати і творити. 5. Інфінітив.
є) За хвилину було складено царський указ. 4. Безособова форма на -но, -то.
ж) Чого йому так приємно. 4. Безособова форма на -но, -то.
з) Світ було пройдено. 4. Безособова форма на -но, -то.
і) Пахло водяними лілеями. 1. Безособове дієслово.
ї) Йому стало байдуже. 3. Прислівник.
й) Перший раз отак свиснуло. 1. Безособове дієслово.
к) Не ненавидіти місто, а здобувати. 5. Інфінітив.
л) Від бруківки потягнуло холодком. 1. Безособове дієслово.
м) У вухах якось дзвенить. 2. Особове дієслово в безособовому значенні.
н) Нам пощастило. 1. Безособове дієслово.