Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! Вона унікальна і єдина у світі. Опис місцевості слід починати з історичного центру Одеси. Там старовинні вулиці, ласкаве Чорне море, найгарніше у світі оперний театр. А ще - дуже великий і потужний в Україні морський порт. Одесу називають морськими воротами країни. Влітку до нас приїжджають багато туристів, щоб прогулятися по легендарній Дерибасівській, спуститися Потьомкінські сходами, подивитися на морський вокзал. За старими вулицями Одеси можна ходити дуже довго. А потім відпочити на Чорноморському пляжі і скупатися в чистій воді. Також багато гостей приймають наше місто щороку першого квітня. У цей вся країна святкує День сміху а в місті проходить фестиваль гумору. Одесу я люблю дуже сильно не тільки за море і архітектуру, а також за її неперевершену атмосферу. Одесити дуже гостинні, прості і не мають пихатості, як жителі інших міст. В Одесі живе багато національностей, усі живуть дружно, ніхто нікого не ображає. У всі часи сюди приїжджали і охоче селилися навіть європейці: німці, французи, італійці та інші. Приїхавши в Одесу ти завжди будеш почувати себе як вдома, в якому б районі міста ти не опинився. Щирими сусідами стануть люди навколо тебе, начебто у великій селі. Деякі люди не люблять такої простоти, але мене вона якраз приваблює. І звичайно, одесити живлять найкраще почуття гумору! Одеса просто пронизана сатирою і гумором! Це не означає, що одесити намагаються жартувати спеціально. Ні, розіграші та жарти - це наша природна стихія!
Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут
Опис місцевості слід починати з історичного центру Одеси. Там старовинні вулиці, ласкаве Чорне море, найгарніше у світі оперний театр. А ще - дуже великий і потужний в Україні морський порт. Одесу називають морськими воротами країни.
Влітку до нас приїжджають багато туристів, щоб прогулятися по легендарній Дерибасівській, спуститися Потьомкінські сходами, подивитися на морський вокзал. За старими вулицями Одеси можна ходити дуже довго. А потім відпочити на Чорноморському пляжі і скупатися в чистій воді.
Також багато гостей приймають наше місто щороку першого квітня. У цей вся країна святкує День сміху а в місті проходить фестиваль гумору.
Одесу я люблю дуже сильно не тільки за море і архітектуру, а також за її неперевершену атмосферу. Одесити дуже гостинні, прості і не мають пихатості, як жителі інших міст. В Одесі живе багато національностей, усі живуть дружно, ніхто нікого не ображає. У всі часи сюди приїжджали і охоче селилися навіть європейці: німці, французи, італійці та інші.
Приїхавши в Одесу ти завжди будеш почувати себе як вдома, в якому б районі міста ти не опинився. Щирими сусідами стануть люди навколо тебе, начебто у великій селі. Деякі люди не люблять такої простоти, але мене вона якраз приваблює.
І звичайно, одесити живлять найкраще почуття гумору! Одеса просто пронизана сатирою і гумором! Це не означає, що одесити намагаються жартувати спеціально. Ні, розіграші та жарти - це наша природна стихія!