Одним з найбільш неприємних і навіть ганебних явищ у житті людства є війна. Здавалося б, кожна людина повинна знати і розуміти, що конфлікти завжди потрібно вміти вирішувати мирно і без використання сили, особливо такої сили, яка може призвести до загибелі людини або групи людей. Однак чомусь іноді трапляється так, що це знання просто не працює. Тоді люди відмовляються слідувати доводам свого розуму і починають застосовувати силу. Саме в таких випадках і виходить війна. Людство повинно вчитися на своїх помилках, прагнути уникнути війни. Ось тільки так виходить далеко не завжди. Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...
Михайлик-це маленький хлопчик з бе м та щирим сприйняттям навколишнього світу.Як і всі діти в його віці,він любить дурачитися і радуватися життю.Хоч він і живе бідно в такий післявоєнний час,але це не заважає йому насолоджуватися взимку катанням з гірки на ночовках,а влітку жменька спілих черешень приносять йому справжнє щастя.І хоча він ще зовсім малий,але його вже турбують зовсім не малі проблеми.
Більш за все Михайлик хотів вчитися,тому він рано почав читати книжки.Навіть те що,хлопчик немав взуття,одягу,зошитів та підручників його не зупиняло йти до своєї мети-стати вчителем.
З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан,він вчиться любові до рідного краю,щирості,співчуття та людяності.Він поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам.Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним,зокрема,Мар'яна намагається до для дівчини Люби він є найщиріший друг,а дядько Себастіян часто проводить із ним вечори.Михайлик лише починає формуватися як особистість,а дорослі вже бачать великий потенціал хлопчика,адже Михайлик не лише кмітливий і розумний,а щей цілеспрямований.
Дід пророкував йому:"Будеш іти межи люди і вибивати іскри" і це пророкування збулося.З сільського маленького нікому не потрібного хлопчика виріс великий видатний український письменник,який не забув свої корені,і добре пам'ятає своїх рідних односельчан,завдяки яеим його мрія збулася.
Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...
Михайлик-це маленький хлопчик з бе м та щирим сприйняттям навколишнього світу.Як і всі діти в його віці,він любить дурачитися і радуватися життю.Хоч він і живе бідно в такий післявоєнний час,але це не заважає йому насолоджуватися взимку катанням з гірки на ночовках,а влітку жменька спілих черешень приносять йому справжнє щастя.І хоча він ще зовсім малий,але його вже турбують зовсім не малі проблеми.
Більш за все Михайлик хотів вчитися,тому він рано почав читати книжки.Навіть те що,хлопчик немав взуття,одягу,зошитів та підручників його не зупиняло йти до своєї мети-стати вчителем.
З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан,він вчиться любові до рідного краю,щирості,співчуття та людяності.Він поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам.Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним,зокрема,Мар'яна намагається до для дівчини Люби він є найщиріший друг,а дядько Себастіян часто проводить із ним вечори.Михайлик лише починає формуватися як особистість,а дорослі вже бачать великий потенціал хлопчика,адже Михайлик не лише кмітливий і розумний,а щей цілеспрямований.
Дід пророкував йому:"Будеш іти межи люди і вибивати іскри" і це пророкування збулося.З сільського маленького нікому не потрібного хлопчика виріс великий видатний український письменник,який не забув свої корені,і добре пам'ятає своїх рідних односельчан,завдяки яеим його мрія збулася.