до завтра. С етого текста надо випесать все службові частини мови.
Відтінки сміхової енергії
Слово «сміх» наче випробовує спроможність мови за допомогою всіляких префіксів і суфіксів окреслити найрізноманітніші відтінки пов’язаних із ним понять. Іноді грані між відтінками невиразні: узяти когось на посміх, але веселий чи світлий посміх. Інша річ – посмішище, посміховище, посміховисько. Тут уже суфікси додали своєї однозначно темної барви. Здрібніння знову ж таки вносить сумнів: у чому – посмішці чи усмішці – більше тепла та щирості?
Утім, хоч якими гарними епітетами не прихорошуймо посмішку, на ній залишатиметься знак того префікса «по-» (по-латині це «те, що прибите спереду») – знак її перебування в душевній сфері з негативною енергією. Посмішка може стати чимось агресивним, грубим, їй більше пасують не вельми приємні епітети: крива, глузлива, холодна, іронічна, саркастична, гадюча (єхидна). Не влагіднює її ще один ступінь здрібніння (посмішечка); не поможе й епітети здрібнювати: кривенька посмішка ще неприємніша, аніж крива – здрібніння працюють тут не на ласку й добро, а лише на зло.
Інша річ – усмішка. їдкі епітети не пасують цьому слову. З усмішки ніхто не зробить «усміховища», бо не можна взяти когось на усміх (як на посміх), бо є мамина усмішка й усмішка
Джоконди. Усміхається, а не посміхається природа квітами, погожим небом, мерехтливим морем. Усмішка – гарний дарунок, мов світлина на пам’ять. Недарма в останню мить, доки клацне фотоапарат, перед спалахом чуємо: «Усмішка!»
Префікс у словах «насміх», «насмішка» не залишає сумнівів щодо своєї барви. Насмішка – глузливий жарт: префикс «на-» (така вже радикальність префіксів!) докорінно змінює «оздоровлювальну» природу сміху: тут у гру вступає жовч.
Утім, не все й тут однозначно. Надто, коли зважимо на суфікси. Насмішкуватість – не така вже й погана прикмета, ще й коли применшувальну дію суфікса підкріпити отим дуже звичним, що так часто на вустах, прислівником «трохи»: проворна, жвава, весела й трохи насмішкувата – зовсім не погані риси дівочої вдачі. Римляни сказали б: «Із крихтою солі» (у нас – із перцем). Саме з крихтою, бо далі – уже не сіль, а жовч.
Насміхатися з когось і висміювати когось – неоднакові речі: висміювання відверте, а насміхання часто приховане, тим і небезпечніше. Усмішка й насмішка, дарма що в їхній основі той самий корінь, – цілком різні: усмішка живиться радістю; насмішка – злом, ділимося з кимось усмішкою, щоб іще комусь було радісно й добре; насмішкою – аби було зле.
«Немає зла, щоб на добре не вийшло» – для всіх випадків підхоже прислів’я. А ще кажуть, що з насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять. Цицерон – чи не найкраще тому підтвердження. «Горошина! Горошина!» – насміхалися з нього однокласники (латиною сісеr — горох). «Ще позаздрите моєму прізвищу!» – пообіцяв насмішникам завзятий хлопець; хто знає, чи був би таким заповзятливим, якби не ті насмішки.
Перший із-поміж усіх лукавих насмішників – Мефістофель. На його жовчному обличчі – знак найлукавішої, найгострішої іронії. Протистоїть їй лишень те, що ніколи не може бути ні смішним, ані осміяним, – усесильний творчий дух любові.
Вона на ярликах одягу, етикетках товарів. Дуже часто пишуть англійською назви поп-груп, програмного забезпечення, журналів. Дехто вважає, що англійська мова – це шикарно, сучасно, стильно, навіть, якщо написи не мають жодного сенсу. Тому, для того щоб зрозуміти себе та світ , потрібно вивчати іноземні мови, а особливо – англійську.
Але якщо ми хочемо почуватися зручно у сучасному світі, ми повинні знати англійську. Але це - не межа. Знання однієї іноземної розширює нашу свідомість більш ніж удвічі. Отже, давайте не будемо накладати меж на наші розум і душу та вивчати більше іноземних мов
2. Здавалося(вставне слово, яке не підкреслюється, дієсл), вітер(підмет,ім) ущух(присудок, дієсл). Речення розповідне, неокличне, просте, непоширене, ускладнене вставним словом.
3. Усе(підмет, займ) : кущі( підмет, ім), небо( підмет, ім) було обтягнуте( було-дієслово, обтягнуте- дієприкметник, дієсл) зимовою(означення, прикм) пеленою( додаток, ім). Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене однорідними підметами.
4. Він(підмет, займ), схилившись над книгою(дієприслівниковий зворот або відокремлена обставина ; схилившись-дієприсл; над - прийм; книгою - ім), ретельно(обставина, присл) розв'язував(присудок, дієсл) задачі(додаток, ім). Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене дієприслівниковим зворотом(відокремленою обставиною).