Доберіть будь-ласка до поданих слів спільно коренів прислівники з префіксом по- . Позначте префікси та суфікси.
Київський, батьківський, свій, твій, добрий, братерський

Як красиво попіл носить по салону.

Возять пацани колами, розпливаються райони.

Ні про що шкодувати немає буду; що залишив, небо приховає.

Знову свобода, я пірнаю з головою.

П'яний, п'яний, п'яний дощ пробирає дрож (по шкірі).

Ти ж в ці небеса більше не прийдеш (о боже).

Неусвідомлений туман палить, як вогонь (походу).

П'яний, гордий хлопчина проебал любов.

Вона приходить без сну.

Нікому не говорить, про що мріє.

Гроші, слова, абсолютної ролі не грають.

З голови хвиля, м'яко кайфом тіло обіймає.

Ой, дурень-дурень, ти нічого не розумієш.

Під величезним синім зливою, де залишилися ми з тобою.

Як же рано ваші діти відлітають за любов'ю.

Але занадто багато цьому житті, щоб знати польотів ціну подруга, я не той, з ким бути хотіла ти.

П'яний, п'яний, п'яний дощ ...

Объяснение:

Якось голодний Вовк побачив у лузі Коня.
– Ага, здається, нарешті пощастило, – посміхаючись в сіромаха.
Вдаючи доброзичливість, він наблизився до скакуна та привітався:
– Доброго ранку!
– Доброго ранку, Вовче.
– Де це твій господар?
– Гадаю, що вдома.
– Чудово! Обід навіть не потрібно виборювати! – вже не приховуючи справжніх намірів, люто блиснув очима сірий.
– Ох братику, який же з мене обід, тільки поглянь: навіть шкіра не зідрана.
– А що ж робити? – стурбовано пробелькотів хижак.
– Підійди до мене ззаду, вхопися за хвіст і потягни. Ось побачиш, шкіра вмить злізе.
Сірий вирішив дотримуватися вказівок. Але щойно протягнув лапу до хвоста, як Кінь замахнувся копитом прямо у Вовка. Хижак кумедно беркицьнувся й утік.
Мчить сіромаха долиною, аж дивиться – біля лісу Кізонька стоїть.
– Доброго дня, подруго!
– Добридень!
– Я тебе зараз з’їм.
– Нічого доброго з цього не вийде!
– Це ще чому?
– Поглянь уважніше: з такою важезною здобиччю – одна морока.
– Що ж робити?
– Здається, знаю. Для цього, Вовче, намагайся впевнено триматися на лапах і якнайширше роззявити пащу. Я ж розженуся з гірки і спробую заскочити тобі прямісінько у шлунок.
– Як чудово придумала, – зрадів сіромаха.
Кізка розігналася як слід. Коли ж наблизилася до хижака, то наставила вперед роги. Вовк тричі перекинувся, а щойно розплющив очі, промовив:
– Цікаво, з’їв Козу чи ні? Та, мабуть, таки проковтнув. А інакше, чому б не міг підвестися?
Ще цілу годину потягувався на землі хижак.
– Щось однією козою не наївся. Необхідно знайти ще якусь здобич, – промимрив сірий, важко зводячись на тремтячі лапи.
Помчав Вовк до села. Коли дивиться – назустріч йому прямує чоловік з аршином.
– Здрастуй! – каже сіромаха.
– Здрастуй.
– Приготуйся, зараз тебе з’їм!
– Добре, – відразу погодився чоловік. – Але спочатку пропоную виміряти твій живіт, аби з’ясувати, чи поміщуся в ньому.
– Згода. Тільки швидше.
Схопив селянин Вовка за хвіст. Замахується палицею та примовляє:
– Аршин у довжину, аршин у ширину.
Насилу сіромаха вирвався з міцних рук чоловіка. Відтоді хижак боїться навіть підійти до села...