Не дивуйтеся, що найбільше я люблю цю пору року. Адже скільки радості від першого снігу. Він вкриває землю білим-білим полотном, чистим і святковим.Сьогодні я йду до зимового лісу привітатися із засніженими соснами. Я так люблю бувати тут узимку! І не тільки летіти з гори на санчатах чи лижах так, щоб дух забивало і сріблясті сосни миготіли перед очима. А й дивитися на сніжинки під яскравим сонячним промінням. Як вони виграють усіма барвами веселки! Вигадлива, неповторна природа: не буває двох однаковісіньких сніжинок!..Звичайно, кожний бачить і уявляє зиму по-своєму. Я ж згадую вірш Олександра Олеся — чудову картину зимового саду після першого снігу.
