Прокидаючись вранці, ми виглядаємо у вікно, щоб подивитися, яка погода. Залежно від пори року, ми звертаємо увагу на природні явища: чи світить сонце, йде дощ або сніг. Нас цікавить, яка температура повітря, для того щоб правильно вдягнутися.
У багатьох людей під віконцем ростуть дерева, чагарники, квіти — іноді на них теж кидається погляд. У нас біля будинку росте яблунька. Навесні вона квітне, влітку на ній дозрівають плоди, а восени висять вже рум’яні яблучка. Але їх ніхто не збирає, вони навіть не опадають самі восени, а так і продовжують висіти майже всю зиму. Лише з настанням весни прилітають птахи та починають викльовувати насіння. Ця яблунька і є моїм улюбленим куточком природи — частинкою моєї рідної природи з вікна будинку. Дуже важливо, щоб у кожної людини був хоча б такий куточок, який вона б любила.
Мишко — мій найкращий друг, і однокласник. Ми дружимо з першого класу. На вигляд він звичайний хлопець, яких багато в нашій школі і в нашому класі. Мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя. Мене завжди дивує, що у вересні після сонячного літа волосся у Мишка стало ще світлішим, а обличчя — ще смуглявішим. Я не можу зрозуміти, якого кольору очі у мого друга. Мені здається, що вони чомусь постійно змінюють свій колір. Колір очей Мишка залежить від його настрою. Коли він бачить якусь несправедливість, очі стають темно-сірими, а погляд спалахує гнівом. Коли йому весело, очі стають синіми, як маленькі озерця, і наче посміхаються. А коли ми з Мишком у сонячний день гуляємо на вулиці, то його очі стають блакитними, як високе безхмарне небо над нами.
Мій друг любить спорт. Він швидко бігає, високо стрибає. Але найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання, естафети. Спорт зробив Мишка сильним, спритним, витривалим. Саме тому він не боїться фізичної роботи і з задоволенням допомагає дорослим.
Він чесний і доброзичливий хлопець. Мені з ним цікаво і весело. Я дуже пишаюсь, що в мене є такий друг
У багатьох людей під віконцем ростуть дерева, чагарники, квіти — іноді на них теж кидається погляд. У нас біля будинку росте яблунька. Навесні вона квітне, влітку на ній дозрівають плоди, а восени висять вже рум’яні яблучка. Але їх ніхто не збирає, вони навіть не опадають самі восени, а так і продовжують висіти майже всю зиму. Лише з настанням весни прилітають птахи та починають викльовувати насіння. Ця яблунька і є моїм улюбленим куточком природи — частинкою моєї рідної природи з вікна будинку. Дуже важливо, щоб у кожної людини був хоча б такий куточок, який вона б любила.
Мишко — мій найкращий друг, і однокласник. Ми дружимо з першого класу. На вигляд він звичайний хлопець, яких багато в нашій школі і в нашому класі. Мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя. Мене завжди дивує, що у вересні після сонячного літа волосся у Мишка стало ще світлішим, а обличчя — ще смуглявішим. Я не можу зрозуміти, якого кольору очі у мого друга. Мені здається, що вони чомусь постійно змінюють свій колір. Колір очей Мишка залежить від його настрою. Коли він бачить якусь несправедливість, очі стають темно-сірими, а погляд спалахує гнівом. Коли йому весело, очі стають синіми, як маленькі озерця, і наче посміхаються. А коли ми з Мишком у сонячний день гуляємо на вулиці, то його очі стають блакитними, як високе безхмарне небо над нами.
Мій друг любить спорт. Він швидко бігає, високо стрибає. Але найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання, естафети. Спорт зробив Мишка сильним, спритним, витривалим. Саме тому він не боїться фізичної роботи і з задоволенням допомагає дорослим.
Він чесний і доброзичливий хлопець. Мені з ним цікаво і весело. Я дуже пишаюсь, що в мене є такий друг