Після довгої пори зимової сплячки та весняного періоду цвітіння у природі наступає пора буйна та спекотна – літня. Мабуть, не знайти когось, хто б не розділяв радості від приходу перших червневих днів. Кожен радіє літній порі, котра несе з собою густе буяння трав, пахощі квітів та потоки живої води літніх грозових дощів, таких жаданих у час літньої спеки.
Літо – та прекрасна пора, коли сонце дарує своє тепло найдовше в році, а короткі ночі радують своїм прохолодним подихом та сяйвом зірок у високому небі.
Куди не глянь – манить своїми барвами густе розмаїття природних шатів. Тут і городи, і поля, й сади тяжіють до землі плодами й квітами. А коли вже природа знемагає від спеки, небеса прориваються на землю грозами й дощами, несучи природі свою життєдайну силу. Радіє земля, купається в водах і росах, і все навколо оживає, розквітає з новою силою. Радіють і люди жаданій прохолоді від рясних злив, які зрошують землю та несуть новий багатий врожай.
Прекрасні літні дні, теплі й безтурботні, наче самі мрії, не хочеться втрачати, й прощання з ними часом наганяє смуток. Кожен прагне, щоб такі дні тривали довго й ніколи не закінчувались – щоб вони плавно перейшли у вічність.
Такою є ця чудова пора. Мінлива та яскрава, не схожа на інші, і кожен може відшукати в ній для себе щось, за що її варто полюбити.
Батьки навчають нас бути людяними, охайними, шанувати працю, добре вчитися. І їм дуже нелегко спілкуватися з нами, коли ми говоримо неправду. Тому вони намагаються переконувати нас, що треба бути чесними: «Чесність — краща чеснота».
Не завжди легко говорити правду, особливо про некрасиві вчинки. Але, коли обманюєш когось, особливо близьку людину, — на душі стає ще гірше. Недаремно кажуть: «в обманщика має бути гарна пам'ять». Це означає, що він повинен пам'ятати, що і кому сказав, і постійно приховувати правду. А це породжує страх і відчужує від людей. Обманювати означає боятися. Тобто виходить, що обманщик — це найчастіше боягуз.
Але ж усім відомо, що «шила в мішку не сховаєш». Так і правда — десь випливе. І стане людині ще гірше: будуть з неї сміятися або дорікати. Тому треба намагатися відповідати за свої слова і вчинки, а якщо не так щось трапляється — казати щиро та чесно, не боячись. Адже «краще гірка правда, ніж солодка омана». А якщо бути чесним і справедливим — буде більше поваги до такої людини. І в її оточенні, і до себе самої.
Після довгої пори зимової сплячки та весняного періоду цвітіння у природі наступає пора буйна та спекотна – літня. Мабуть, не знайти когось, хто б не розділяв радості від приходу перших червневих днів. Кожен радіє літній порі, котра несе з собою густе буяння трав, пахощі квітів та потоки живої води літніх грозових дощів, таких жаданих у час літньої спеки.
Літо – та прекрасна пора, коли сонце дарує своє тепло найдовше в році, а короткі ночі радують своїм прохолодним подихом та сяйвом зірок у високому небі.
Куди не глянь – манить своїми барвами густе розмаїття природних шатів. Тут і городи, і поля, й сади тяжіють до землі плодами й квітами. А коли вже природа знемагає від спеки, небеса прориваються на землю грозами й дощами, несучи природі свою життєдайну силу. Радіє земля, купається в водах і росах, і все навколо оживає, розквітає з новою силою. Радіють і люди жаданій прохолоді від рясних злив, які зрошують землю та несуть новий багатий врожай.
Прекрасні літні дні, теплі й безтурботні, наче самі мрії, не хочеться втрачати, й прощання з ними часом наганяє смуток. Кожен прагне, щоб такі дні тривали довго й ніколи не закінчувались – щоб вони плавно перейшли у вічність.
Такою є ця чудова пора. Мінлива та яскрава, не схожа на інші, і кожен може відшукати в ній для себе щось, за що її варто полюбити.
Не завжди легко говорити правду, особливо про некрасиві вчинки. Але, коли обманюєш когось, особливо близьку людину, — на душі стає ще гірше. Недаремно кажуть: «в обманщика має бути гарна пам'ять». Це означає, що він повинен пам'ятати, що і кому сказав, і постійно приховувати правду. А це породжує страх і відчужує від людей. Обманювати означає боятися. Тобто виходить, що обманщик — це найчастіше боягуз.
Але ж усім відомо, що «шила в мішку не сховаєш». Так і правда — десь випливе. І стане людині ще гірше: будуть з неї сміятися або дорікати. Тому треба намагатися відповідати за свої слова і вчинки, а якщо не так щось трапляється — казати щиро та чесно, не боячись. Адже «краще гірка правда, ніж солодка омана». А якщо бути чесним і справедливим — буде більше поваги до такої людини. І в її оточенні, і до себе самої.