Дослідження-зіставлення. Перепишіть речення, розкриваючи дужки. З’ясуйте розбіжність у написанні однозвучних слів. Назвіть частини мови, до яких вони належать.
1) Кімната замкнута (з)середини — читай (з)середини розділу. 2) Видніється (в)далечині — (у)далечині моря. 3) Глянути (в) бік ударити (в)бік. 4) Попередити (в)останнє — налити води (в)останнє відро. 5) Увести прислівник (у)перше речення — (у)перше почути. 6) Подарувати (на) пам’ять книгу — продекламувати вірш Шевченка (на)пам’ять. 7) (У)середині все тремтіло від щастя — знайти (в)середині альбому потрібне фото.
Ниже
Объяснение:
Як ви думаєте, яке було раніше село? Як сучасне? Думаю, ні... Зараз ми це й вирішимо
Як різні поети та музиканти змальовують село, то його можна добре відрізнити від сучасного села. Наприклад: у на села більш шумні, тоді - тихі, спокійні. Села тоді були більше розвинуті у землеробстві та скотарстві, а у нас - у подоружуванні та у рбибальстві, як зазвичай. У ті часи дуже також розвинута була кераміка.
А яка природа була в ті часи? Це можна вияснити за до вірша Т.Шевченка "Княжна" (уривок): "...цвітуть сади, біліють хати, а на горі стоять палати, неначе диво, а кругом широколистої тополі, а там і ліс, і ліс і поле...". Ми зрозуміло що краса того села була неперевершана.
Якщо подивитися по научному то давні села були не розвинуті, але якщо по літератрному взглянути на це, то село - красиве та розвинуте, чудове місто...
Також вражають і водойми тих сел. Там є риба, але люди більш були прихилені до землеробства.
Отже, ми вирішили що сучасне село та село за часів Шевченка дуже відрізняються. Гарного дня!
* * *
Якщо хочеш, можеш щось добавити, щось відняти))
Удачі
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає.
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! - труд переростає
у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.