Довженків світ
(1) Коли думаєш про Довженка, про коріння його дивовижної творчості, щоразу чомусь уявляється така-от картина.(2) Ще він хлопчик, уперше їде з батьками до міста.(3) Виїхали вночі, і вже ось їм світає в дорозі; зелені луги Придесення купається в росах, швидко розвидняється, і раптом, дух захопивши хлоп’яті, постає перед ним по небосхилу чудо якесь, ранковий міраж, сяюча казка, що, однак, не розвіюється, височіє в реальності: то відкривсь на горі старовинний Чернігів, білі грона його соборів на екрані світанкового неба. (4)Можна уявити, яку емоційну бурю в душі вразливого сосницького хлопчика мала викликати ця перша зустріч з чудом мистецтва, рукотворним чудом сиводавніх зодчих, з архітектурними чернігівськими ансамблями, що виростали на узвишші, як білі співучі видива, і вранішнє небо приймало їх у свої обійми, і від погляду на них у захваті нило все трепетно зачудоване Задесення.
(5) Духом звитяги, мужності, прадавньої слави овіяний край, де народився Довженко. (6)Цілком припускаємо, що предки його могли бути дружинниками князя Новгород-Сіверського, у шоломах, зі щитами…
(7) Довженко в усьому поет, і це його виділяє з-поміж багатьох як митця. (8)Він поет у думанні, у барвах, у зображенні характеру людини, у погляді на природу, на комаху, на квітку…
(9) Кінокласикою стали Довженкові соняшники, Довженкові яблука, що, немало вже наплодивши епігонів, самі в первозданній свіжості обійшли світ у стрічках «Земля», «Арсенал», «Звенигора»…
(10)Саме високою народністю, поетичною силою, мистецькою свободою й приваблює нас Довженкова творчість, що виростала на ґрунті найгостріших соціальних конфліктів. (11)Йому випало бути свідком найкривавіших воєн, бути безпосереднім учасником найвизначніших подій своєї доби. (12)Побачене, пережите дістало в його праці рідкісно-яскраве художнє відтворення. (13)З життєвої активності, з вогню життя викрешувалась Довженкова поетика, його соковитий стиль, його палаюча образність(Олесь Гончар).
Завдання до тексту.
Пунктуаційний аналіз тексту
Поясніть пунктограми.
Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.
І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.
Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.
Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.
Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !