дуже потрібно. Написати власне висловлювання на тему (4-5речень) "Надзвичайний світ мистецтва. Увести в нього прислівники, підкреслити їх як члени речення.
Свої життя і творчість В. Стефаник присвятив Україні. На власні очі він бачив, як найкращі сини рідної землі поклали голови за незалежність і державність своєї Батьківщини. Та чому ж молоді галичани з піднесенням і заповзяттям вступали добровільно до лав УСС? Василь Стефаник описує це в новелі «Марія»: «В місті зійшлося сила їх — паничі і прості хлопці. Хоругви й прапори шелестіли над ними і гримів спів про Україну». Автор знайомить читача з історичними реаліями доби першої світової війни, а саме — зі створенням частин українських Січових Стрільців. Одним яскравим реченням В. Стефаник змалював урочистий похід національно свідомої української молоді.
Головною героїнею новели є селянка Марія, яка втратила на безглуздій братовбивчій війні чоловіка й трьох синів. Найменшого сина, її останню надію, героїня не хоче відпускати від себе. Сліпа материнська любов не зважає на ідейні переконання юнака, який приєднався до Січових Стрільців. Дмитро не загинув, але він був засуджений до каторжних робіт у Сибіру.
… Лишалася Марія з двома доньками. Рятуючи їх від неминучого зґвалтування, мати ховає дівчат у льох, з розпачем говорячи: «Бодай дівки на світ не родилися!..» На перший погляд може здатися, що Марія не любить своїх доньок. Але це не так. «Свіжі козаки», що час від часу заходили до села, грабували й без того вбогі обійстя, ґвалтували молодиць і дівчат,— вбивали непокірних… Але ці «гості» були зовсім не схожі на попередніх «завойовників». Хлопці чемно поводилися, говорили прекрасною українською мовою, а головне — подарували Марії та її односельцям пісню… «Пісня випростовувала її душу. Показувала на небі ціле її життя. І тоді Марія зрозуміла, «… що це наші…».
Марія — не просто головна героїня новели. Вона — символ самої України у вирі буремних подій початку ХХ століття. Ця безграмотна жінка інстинктивно прагне того, «щоби всі ми були однієї мислі», відчули себе народом, господарем своєї землі, а не рабами.
Отже, в новелі «Марія» Василь Стефаник розкрив трагедію української нації, роздертої на шматки, що вподовж кількох століть піддавалася глумові та знущанням чужинців.
1. Між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з'єднаними сполучником і(й): Коли відбудеться лекція і хто її буде читати? Як пишно цвітуть каштани і який гарний Київ у цей час!
2. Між двома безособовими реченнями за умови, коли присудки цілком однорідні за значенням: Сумно й глухо! (Мирн.)
3. Між двома сурядними реченнями, коли вони мають спільний член, що стосується обох простих речень, або спільне підрядне речення: На селі хутенько, як сонечко закотилось, помовкли голоси і рух усякий замер. (М. В.) Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася. (Головко)
4. Якщо частини складносурядного речення дуже поширені, або мають уже всередині свої розділові знаки, або автор хоче підкреслити їх самостійність, або далекі за змістом, то замість коми ставиться крапка з комою: Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання. (Л. Укр.)
5. Якщо сурядні речення, з'єднані сполучником і(й), та(і) та й, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире: Сонце зійшло — і враз над Києвом занялося ревище гудків. (См.)
Свої життя і творчість В. Стефаник присвятив Україні. На власні очі він бачив, як найкращі сини рідної землі поклали голови за незалежність і державність своєї Батьківщини. Та чому ж молоді галичани з піднесенням і заповзяттям вступали добровільно до лав УСС? Василь Стефаник описує це в новелі «Марія»: «В місті зійшлося сила їх — паничі і прості хлопці. Хоругви й прапори шелестіли над ними і гримів спів про Україну». Автор знайомить читача з історичними реаліями доби першої світової війни, а саме — зі створенням частин українських Січових Стрільців. Одним яскравим реченням В. Стефаник змалював урочистий похід національно свідомої української молоді.
Головною героїнею новели є селянка Марія, яка втратила на безглуздій братовбивчій війні чоловіка й трьох синів. Найменшого сина, її останню надію, героїня не хоче відпускати від себе. Сліпа материнська любов не зважає на ідейні переконання юнака, який приєднався до Січових Стрільців. Дмитро не загинув, але він був засуджений до каторжних робіт у Сибіру.
… Лишалася Марія з двома доньками. Рятуючи їх від неминучого зґвалтування, мати ховає дівчат у льох, з розпачем говорячи: «Бодай дівки на світ не родилися!..» На перший погляд може здатися, що Марія не любить своїх доньок. Але це не так. «Свіжі козаки», що час від часу заходили до села, грабували й без того вбогі обійстя, ґвалтували молодиць і дівчат,— вбивали непокірних… Але ці «гості» були зовсім не схожі на попередніх «завойовників». Хлопці чемно поводилися, говорили прекрасною українською мовою, а головне — подарували Марії та її односельцям пісню… «Пісня випростовувала її душу. Показувала на небі ціле її життя. І тоді Марія зрозуміла, «… що це наші…».
Марія — не просто головна героїня новели. Вона — символ самої України у вирі буремних подій початку ХХ століття. Ця безграмотна жінка інстинктивно прагне того, «щоби всі ми були однієї мислі», відчули себе народом, господарем своєї землі, а не рабами.
Отже, в новелі «Марія» Василь Стефаник розкрив трагедію української нації, роздертої на шматки, що вподовж кількох століть піддавалася глумові та знущанням чужинців.
1. Між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з'єднаними сполучником і(й): Коли відбудеться лекція і хто її буде читати? Як пишно цвітуть каштани і який гарний Київ у цей час!
2. Між двома безособовими реченнями за умови, коли присудки цілком однорідні за значенням: Сумно й глухо! (Мирн.)
3. Між двома сурядними реченнями, коли вони мають спільний член, що стосується обох простих речень, або спільне підрядне речення: На селі хутенько, як сонечко закотилось, помовкли голоси і рух усякий замер. (М. В.) Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася. (Головко)
4. Якщо частини складносурядного речення дуже поширені, або мають уже всередині свої розділові знаки, або автор хоче підкреслити їх самостійність, або далекі за змістом, то замість коми ставиться крапка з комою: Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання. (Л. Укр.)
5. Якщо сурядні речення, з'єднані сполучником і(й), та(і) та й, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире: Сонце зійшло — і враз над Києвом занялося ревище гудків. (См.)