( ДУЖЕ ТЬ ) з поданних слів утворіть словосполучення використовуючи прийменники: близько, в, для, до, за, край, коло, на, навкруги, навколо, поміж, серед,
(Словосполучення) - Бігти, дерева; сцена; туга, батьківщина; сісти, стіл; екскурсія, Одеса; приїхати, канікули; книга, ми; садок, хата; стояти, степ; іти, щастя.
ДУЖЕ ЗРОБІТЬ ЧИМ ШВИДШЕ ДЯКУЮ !!
З одного боку, навіть маленька брехня може зруйнувати щось, що будувалось не один рік. І з цього можна зробити висновок, що брехня-це погано в будь-якому її прояві.
Але не все так просто. З іншого боку, брехня-це те, що неодноразово рятує нас від печалі, болю та розчарування. Насправді не кожен може сприйняти правду, і не кожен готовий повірити, що світ такий жорсткий.
"Гірка правда краще, ніж солодка брехня"-завжди любила повторювати моя бабця. Але в світі все набагато складніше: іноді ми навіть не помічаємо, коли брешемо, і насправді брехня рятує цей світ від небажаних конфліктів.
Брехати чи ні-це насправді вибір кожного. Але не потрібно забувати про те, що кожен гаш вчинок несе за собою певні наслідки.
Старий, похилений, але рідний, дуже рідний, до болю. Для мене рідним домом є бабусин, це рідний дім моїх батьків. Багато будинок бачив на своєму віку, багато вистраждав. Стоїть як дуб столітній. Він може згоріти, зійти під землю, але достатньо як дереву невеличкого паростка і у ньому знову зародиться життя.
Його знову підбілюють, підмуровують, очепурять, навколо нього висіють чорнобривці, зроблять огорожу. І знову все буде як раніше, своїми світлими вікнами буде споглядати на сільську вуличку, де вже в її кінці молода сім’я зводить новий будинок.
Коли вже він дуже старий, починає хилитися, на те, щоб звести новий коштів немає, то його підпирають дубовими колодами. І він знову стоїть на перекір усім негараздам. А коли його і руйнують, то обов’язково берусь дещо з нього для збудування нового будинку. Таким чином батько передає частину дому своєму синові, а син вже своєму сину.
Хтось помирає, хтось народжується, і так стоїть наш отчий дім, як пам’ятник, тим хто перший почав тут будувати і жити. Тож нехай живете ви багатих палацах с пишним вбранням, над вашими головами сяють кришталеві люстри, але ніколи не забувайте батьківський дім.
Саме від вас залежить, що залишите своїм дітям у спадщину. Шануйте те, що вам залишили батьки. Не забувайте батьківський поріг, якщо не склалося жити в отчому домі, то заходьте до нього якомога частіше, бережіть про нього пам’ять в своєму серці.
Будучи вдалині від нього згадуйте те подвір’я, де бігали в дитинстві, де починалося ваше життя, де ви зробили перші кроки, сказали перші слова, звідки вперше пішли до школи, і де батьки благословили вас до шлюбу. Завжди носіть у серці ці спогади.